Щастя – в тобі самому
Іноді здається, що щастя бродить зовсім поруч: «ось ще трохи потерплю (схудну, зустріну велику любов, ось він (вона) зміниться), і нарешті все буде добре». На жаль, думка про те, що щастя – десь в майбутньому, за рогом, за поворотом – велика і лукава ілюзія.
Якщо відчуття щастя немає зараз, завтра його теж не буде. Якщо зараз світ – похмурий і недобрий, чому завтра він раптом стане іншим? Те, яким ми бачимо цей світ, залежить тільки від нас самих. Точно так само як бути щасливим чи ні – це кожна людина вибирає для себе сама.
Багато людей чекають, що «щастя» раптом звалиться на них як кам’яна брила. А тому шукають його в якихось глобальних речах і фантастичних станах – любові, постійному везінню, завидних досягненнях, відсутності проблем, відчутті самодосконалості (а поки цього немає, то і щастя начебто теж). Це пастка. Жити майбутнім, значить віднімати у себе сьогодення. Це означає не помічати, знецінювати те хороше і світле, що є у тебе сьогодні. Можна придумати собі які завгодно захмарні висоти і ніколи їх не досягти. А можна рухатися від однієї посильної мети до іншої і відчувати радість і гордість від невеликих, але реальних перемог.
Невдачі і неприємності – ще не привід вважати себе нещасливим. Наше існування – постійна зміна смуг. Не буває успіхів без невдач. Не можна тільки радіти і ніколи не плакати. «Неможливо уникнути болю. Адже він – це частина принади бути живим».
Читайте також Пам’ятаю, як ти тікала від дверей, залишивши мене зовсім ще маленьким. І ти мені не мати
Коли у мене трапляється «не мій» день (або навіть період), я знаю, що не треба панікувати і падати духом. Треба просто це пережити. Щастя – це не відсутність проблем і неприємностей. Вони є у кожного. Все питання в тому, як їх сприймати – як доказ власної невдачливості або як новий життєвий досвід.
Так, накопичений життєвий багаж грає в наших настроях чималу роль. Колишній досвід – він різний. Не завжди радісний і приємний, але в будь-якому випадку дуже цінний. Він допомагає усвідомлювати і не повторювати помилки, рости і вчитися чомусь новому. Будь-який досвід щось нам дає і чимось збагачує. Мені близька думка, що, роблячи якийсь свій вибір, людина приймає найкраще рішення. Найкраще – з точки зору того моменту життя і того погляду на ситуацію, з точки зору наявних сил, здібностей і можливостей. Цілком ймовірно, з плином часу те рішення здасться помилкою, але саме тоді, на той момент часу, воно було найоптимальнішим і найбільш правильним.
Я вже писала: все, що відбувається у вашому житті – правильно особисто для вас. Навіть якщо ви раз за разом будуєте стосунки «не з тими» людьми і наступаєте на одні й ті ж граблі, значить, ці граблі вам для чогось потрібні. Вони допомагають зрозуміти, що не так і що потрібно робити по-іншому.
Щастя – в тобі самому. Відчуття щастя, як і впевненість у собі, зовні отримати не можна. Ніхто не може зробити іншу людину щасливою. Щастя завжди «зростає» тільки зсередини. Не обставини роблять людину щасливою, а вміння радіти тому, що є. А тому: не біжіть за щастям. Воно завжди перебуває в вас самих.
Щастя заслуговує кожен. Багато людей живуть з установкою, що щастя – важкодоступне, його треба «заслужити», «вистраждати», а просто так воно не дається. Це не правда. Усе найкраще в житті – усмішки, поцілунки, обійми, сміх, хороші спогади, спілкування, зустрічі – ми можемо отримати безкоштовно, тобто даром. Як говорила Мати Тереза, немає ніяких ключів від щастя. Двері завжди відкриті.
Що робити, щоб бути щасливим? Я вважаю так: піклуватися про себе, чути і задовольняти потреби душі і тіла, частіше робити те, що приносить задоволення, балувати себе, бачити все хороше, що є в житті (і дякувати Всесвіту за це), збирати в скарбничку мудрості ефективні способи справлятися з труднощами, позитивно мислити, але головне – вміти насолоджуватися життям. Реальним життям, яке є ЗАРАЗ (а не тим, яке бачиться в мріях або чекає «за поворотом»). Те, чим ми самі наповнюємо своє життя, і є наше щастя – вибір друзів, улюблена справа, захоплення, подорожі, зустрічі, спілкування з тими, хто нам дорогий і хто готовий витратити на нас свій час. А чому ще радіти?
