Любов – це не складно. Залежність – це складно, і печаль – складно, і очікування – складно. Несвідомі страхи – це складно, і старі травми – також. Складно, коли не відчуваєш себе в безпеці. Складно виходити із зони комфорту. Складно усвідомлювати, що ви – самотні в цьому світі, хоча думали, що можете покластися на когось. Складно усвідомлювати, що загубилися і намагаєтеся за допомогою відносин знайти себе. Складно приймати, що все, про що мріяли і заради чого стільки зробили, звалилося в один момент. Любов – це коли ви не сумніваєтеся, що повинні бути разом. Любов – це коли не йдуть, щоб перевірити, наскільки ви дорогі, щоб знову повернутися. Любов не змушує…

А я і чути нічого не хочу, ковтаю сльози і кажу, що на розлучення подаю. Терпіти такого більше не хочу і не можу.Якщо кому такий потрібен, прошу, ще й стрічечкою перев’яжу! У шлюбі з чоловіком я вже 10 років. За цей час, у нас є донечка Злата, якій зараз всього чотири рочки. У нас завжди у сім’ї одна й та ж проблема — побут. Скільки ми б не ділили обов’язків, все одно, чоловік вважає, що я нічого не роблю і даремно сварюсь. Так, справді допомога у побуті — це дрібничка через, яку може і не варто сваритись, проте я вже так не можу. Поки я була в декреті, то, звісно,…

Почула я одного разу від свого чоловіка якесь дуже елементарне питання з очевидною відповіддю, якої він не міг не знати зі своїм інтелектом і пам’яттю… Здивувалася… Він посміхнувся і сказав слова, які я запам’ятала назавжди: – Мені важливо просто тебе чути. Важливо знати, що ти скажеш. Це важливо для нашої близькості. Можеш ніколи мені не готувати, не прасувати сорочки, і не робити генеральних прибирань… Але – говори зі мною! Говори про все! І про все питай! Читайте також:  Є люди у житті так багато проблем Кажу. Питаю. Чую. Пройшли роки… І тепер я точно знаю, що він був правий! Близькість тримається не на обідах з п’яти страв, і не на…

Перший онук — це завжди подарунок для усієї родини! Проте у нашому випадку замість того, щоб тішитись дитиною виникла нездорова конкуренція між бабусями, яка переросла у справжню ворожнечу. Коли у мене починались перейми, то ми приїхали в пологовий завчасно. Мій чоловік Ярослав дуже переживав, а тому щоб трішки заспокоїти свої думки, він вийшов на коридор. Час у той день тривав, ніби вічність і, звісно, що і я, і чоловік, і родичі були в очікуванні малюка. – Вони тут, – повернувся він, на мить вчепившись за голову, – двоє, – видихнув він, ніби щойно перекопав гектар землі. – Я їх одразу ж побачив. Вони сперечаються, як кури на задньому дворі, –…

Не треба надто сумувати, якщо ви щось втратили. Або вкрали у вас щось. Або збитки сталися і продовжуються. Може, це відкуп, це плата за благополуччя, здоров’я, за життя близької людини. Якби знали, за що саме ви заплатили, ви б стрибали від радості і вважали, що дешево відбулися. Правильний є вираз – «дешево відбувся», інакше іноді й не скажеш. Одна жінка захворіла на тяжку хворобу. Лікарі її вилікували, хоча шансів було мало, а лікування було довгим і болісним. До того ж, за час хвороби прийшли в занепад її фінансові справи, дивним чином похитнулося і благополуччя чоловіка. Йому на роботі досить відчутно зрізали зарплату. І грошей в сім’ї стало набагато менше, ніж…

У віці за п’ятдесят років у чоловіка бувають різними. Хтось із чоловіків втратив свою половинку і не знайшов, а у когось все в порядку. Моя знайома Ольга, як-раз і познайомилася з чоловіком, як у пісні: «самотній за п’ятдесят недоглянутий». Читайте також:  Щиро надіюся, що розлучення пройде мирно та без особливих скандалів. Хоча, колишня дружина — ще та змія. Ольга була заміжня, розлучилася, а створити нову сім’ю не планувала. Дісталося їй від колишнього чоловіка: руки розпускав, брехав. Правда мала від нього двох прекрасних дітей, яких виховала гідними людьми. У п’ятдесят років Ольга виглядала моложаво, при цьому не відвідуючи дорогих фітнес-центрів, і без косметичних операцій і процедур. З Віктором Ольга познайомилася в…

Я з Олексієм познайомилася на заводі. Працювала я в їдальні. Щодня він приходив до нас на обід. Чоловік мені одразу сподобався, тому я часто за ним спостерігала. Олексій був завжди привітний та скромний, до всіх говорив та ставився дуже добре. Жодних нарікань по роботі ніколи не поступало. Оскільки я працювала поваром в їдальні, то з легкістю могла оцінити, що він та скільки їсть. З його щоденного раціону, я зрозуміла, що він обмежує себе в харчуванні. Часто купував вчорашні пиріжки зі знижкою. Одного разу я вирішила його запитатися: – Олексію, чому ви так скромно обідаєте? Вдома напевно дружина добре балує стравами? – Облиште, яке там балує. Вона всю мою зарплату собі…