Якось, в одному дуже відомому міському парку стояв великий камінь. Абсолютно звичайний камінь, який ні чим не відрізнявся від інших каменюк. І одного разу, один скульптор, гуляючи парком побачив цей камінь. Він зупинився, потім обійшов камінь декілька раз і задумливо пішов додому. Наступного разу, скульптор прийшов у цей парк вже з інструментами. Скульптор працював молотком та зубилом, він стукав, пиляв, відбивав різні шматки каменю. Працівники поліції обгородили ділянку, де працював скульптор, щоб не поранити перехожих і щоб ненароком не потрапив шматок каменю в людину. На велике здивування, скульптор дуже швидко закінчив свою роботу і повідомив, що можна прибирати огорожу. Читайте також:А який вовк живе в тобі ? В парку було…

Якось, давним давно , старий дідусь розповів своєму онуку одну життєву істину: – Дивись, у кожного з нас всередині завжди йде боротьба доброго і злого. І ось ця боротьба , дуже схожа на бій двох вовків. Один з цих вовків – чорний і злий. Він несе в собі різні види зла , такі як: заздрість, ревність, гординя, егоїзм, брехня, ненависть , марнотратство,  жадібність. А другий вовк – білий і хороший. Він представляє собою усі види добра та любові : мир, любов, піклування, вірність, чесність, правду, доброту та інші . Читайте також:Притча про цвяхи виховання Онук, захопливо слухав свого дідуся і був вражений розповіддю діда, тому він ще довго сидів мовчки…

У чоловіка був один єдиний син. Але він був зовсім відбився від рук і батько ніяк не міг на нього вплинути. Випробувавши всі методи, які могли б якось вплинути на сина та змінити його , батько придумав от що: одразу біля будинку вкопав дерев′яний стовп  і після кожного поганого вчинку сина  забивав у цей стовп один цвях. Час ішов, на стовпі з′являлося все більше цвяхів. І от настав той час, коли на стовпі зовсім не залишилось живого місця – весь він був утиканий цвяхами. Читайте також: Морквяно-яблучний сік в домашніх умовах. Це дуже смачно і корисно І ця картина дуже вразила сина і його уяву. Він почав замислюватися над своїм життям.…

Якось так повелося, що одних людей це життя балує, а іншим посилає випробування та страждання. От я, якраз належу до другої групи людей. І це я не говорю про якісь буденні побутові проблеми , бо вони є у кожного з нас. Я маю на увазі проблеми, які просто вибивають тебе із життєвої колії, безвихідні ситуації, коли ти не знаєш, що робити і що буде далі. Ситуації коли хочеться кричати від болю, який розриває тебе з середини. З чоловіком ми прожили разом сім років, дітей у нас не було. Виявляється він мені зраджував і та дівчина від нього завагітніла, тому він подав на розлучення. Після розлучення я розрахувалася з роботи і…

Мені завжди було сумно читати історії, де писали : «Я не пам’ятаю свого тата». Я плакала читаючи їх, бо, на жаль, я добре пам’ятаю свого тата . І це дуже болючі спогади для мене, через які я часто зриваюся посеред ночі. Тому, я не дуже хочу називати цю людину татом. Часто, люди розповідають історії та згадують своє важке повоєнне дитинство без татів, в бідності та злиднях.  Але, в той час війна забрала багатьох чоловіків, залишивши дітей сиротами і всі були рівні. Але ж я народилася в час, коли вже все було добре і в моїх однокласників та друзів було все та навіть більше. Моє дитинство було нестерпним та страшним ,…