Син Олега Іван повідомив батьку, що їхня сусідка Мар′яна  завагітніла від нього. – Одружуйся, – сказав Олег. – Я молодий. Не хочу женитися. – Та ну? – з’їхидничав батько. – Як дівчисько в кущах топтати, так чоловік, а як одружуватися – так хлопчик. Так? – Потім він покликав дружину. – Таня, йди сюди! – Син наш буде мати дитину, а одружуватися не бажає, – сказав він дружині. – Правильно. Нема чого всяких дівок в будинок пускати. Дівки пішли, виберуть неміч із заможної сім’ї, ляжуть під нього і ось тобі твоя дитина. Не одружуйся. Ще невідомо, від кого дитина, – підтримала сина мати. – А як від Івана? Читайте також:Всі знущалися…

Марина була дівчина видна, вона подобалась богатьм хлопцям. Навчалася в інституті на факультеті філології, а у вихідні підробляла в меблевому магазині. Якось під час її зміни до магазину зайшов хлопець. Йому було від сили років двадцять п’ять, але він вже починав лисіти. Одягнений був досить бюджетно, у звичайні спортивки. Однак при розмові з’ясувалося, що він дуже цікавий і приємний співрозмовник. Досить дотепно жартував. Дівчині подобалося з ним розмовляти. За кілька днів хлопець з’явився у магазині знову. Він заявив, що старанно працював, щоб купити подарунок Марині, простяг їй звичайну шоколадку. Дівчина засміялася, але подарунок прийняла. Хлопець дивився на неї в захваті. Він наважився запросити її на побачення. Дівчина погодилася. Наступного дня…

Ніколи не знаєш, як складеться твоє життя, але завжди сподіваєшся на краще. Коля і Наталя жили в законному шлюбі вже 5 років, за цей час у них народився син Михайлик. Нещодавно йому виповнилося 3 роки. Наталя була знову вагітна. Коля розумів, що необхідно щось змінювати, так як з появою ще однієї дитини грошей катастрофічно не вистачатиме. Коля знайшов нову роботу і став їздити на заробітки. Зарплата була більш ніж пристойна, і Колю це дуже тішило. До народження наступної дитини залишалося трохи більше місяця, а Колі необхідно було їхати. Наталя злилася. Але Коля відповів: Нам потрібні гроші і я поїду. Він повернувся через місяць. Вдома нікого не було. Чоловік подзвонив сусідці…

Народилася і виросла я в маленькому містечку. І вже з п’ятого класу знала, що, як тільки закінчу школу, обов’язково поступлюв в інститут, щоб виїхати у велике місто. Я старанно вчилася, пам’ятаючи про свою мету. Щоб здати єдиний державний іспит з високими балами, я працювала два літа поспіль – збирала гроші на репетиторів. Наша сім’я в той час була не самою забезпеченою. І ось настав заповітний момент. Я отримала шкільний атестат і з завмиранням серця поїхала в область – подавати документи. Я до сих пір пам’ятаю смак бутербродів, які мама приготувала для мене в дорогу. Мені неймовірно пощастило. Я  відразу  посупила в два університети, ще й були вільні місця в гуртожитку!…

Один хлопець ніяк не міг вибрати собі супутницю життя: то обличчя йому здавалося мало симпатичним, то постать мало привабливою, то худа, то повненька … Але якось йому пощастило – зустрів він чарівника, який пообіцяв вирішити його проблему. – Ось тобі сірник, – сказав чарівник, простягаючи його юнакові. — Як тільки будеш готовий, зламай її перед будь-якою дівчиною, і вона поступово почне ставати такою, якою ти хочеш. І ось звернув юнак свою увагу на одну дівчину. А та з кожним днем ставала все кращою і красивішою. Незабаром вони одружилися. Читайте також: Притча про дорогого майстра Але через рік усі стали помічати, що дівчина почала погано виглядати. І з обличчям у неї…

У фермера перестав працювати трактор. Всі спроби фермера та його сусідів полагодити двигун були марні. Нарешті він покликав фахівця. Той оглянув трактор, підняв капот і все ретельно перевірив. Потім узяв молоток і лише один раз легенько вдарив десь під капотом трактора. І – диво! Мотор заторохтів, ніби він і не був зіпсований. Читайте також:Він прийшов в гості, не купивши навіть шоколадки. І я його не впустила. З порожніми руками до мене ніхто не приходить   Коли майстер подав фермеру рахунок, той, здивовано глянувши на нього, обурився: — Як, ти хочеш сто доларів тільки за один удар молотком? — Шановний, я зараз все поясню, — сказав майстер. — За удар молотком…

Якщо я знаю, що у мене немає спільного майбутнього з  чоловіком, я ніколи не буду витрачати на нього свій час. Краще рішення — негайно попрощатися, якщо жінка і чоловік не підходять один одному.Одного разу я зустріла чоловіка, який мене зацікавив. Щоб дізнатися його трохи краще, я вирішила запросити його в гості до мене. І він прийшов з порожніми руками. Тепер я розповім всю історію з самого початку.Нещодавно я змінила роботу, де колега по офісу почав проявляти симпатіюдо мене. Він явно відрізняв мене від інших і через деякий час вирішив запросити мене на побачення.Подумавши про це, я вирішила запросити його в гості до мене. Що? Його не можна віднести до незнайомої…

Петро не вірив у силу іконок. Тому, коли його мама, Дарина Петрівна принесла іконку і прилаштувала її на косяк вхідних дверей його нової квартири, він лише посміхнувся. — Мені так спокійніше буде. Іконка не дасть нікому з поганими думками входити у ваш будинок, — сказала вона. Петро нічого не заперечив вголос, але подумав: «нехай стоїть. Аби мамі було спокійніше». Минув рік. За цей час молоді народили хлопчика Максимка — спокійного, здорового богатиря. Мама Петра могла приходити на допомогу тільки у вихідні, так як працювала. А ось його теща, хоч і не працювала, але практично не приходила до дочки. Раз, після народження онука, прийшла, потім заявивши, що у дочки в квартирі…

Ми з чоловіком купили квартиру в відмінному стані, в хорошому районі. Тут і місце для паркування завжди є, так ще й сусідки наші виявилися спокійними бабусями. Бабусь тут багато, напевно, раніше їм ці квартири видавали від підприємства. Чоловіків у більшості вже немає. Іноді приїжджають їхні онуки. Самі бабусі тихі, та й ми з чоловіком дискотек не влаштовуємо, тому були впевнені, що всі подружимося. Але сталося так, що ми з чоловіком купили кондиціонер. Спеціально брали тихий, встановили так, щоб він нікому не заважав. Але бабусям це не сподобалося, вони почали скаржитися, що наш кондиціонер їм весь вид на будинок псує. Вони ось внизу квітник зробили, красиві квіточки виростили, у кожної на…

Ми з братом народилися наприкінці життя наших батьків. Нашій матері було п’ятдесят, а батькові – п’ятдесят п’ять, і багато людей приймали їх за наших бабусю та дідуся. У дитинстві ми часто запитували себе, чому наші батьки народили нас так пізно, і тільки коли виросли, вони, нарешті, розповіли нам причину. Будучи молодою парою, батьки відчайдушно хотіли мати дітей, але не могли. Вони перепробували все, включаючи відвідування лікарень та цілителів, але нічого не допомагало. Вага нашої матері, викликана проблемами зі щитовидною залозою, ще більше ускладнювала її вагітність. До сорока років вони остаточно втратили надію мати дітей. Але коли у віці п’ятдесяти років у нашої матері почалася менопауза, вона почала відчувати сильний біль…