— Ні, ну ти можеш собі уявити? — Оля не стримувала свого обурення. — Три квартири і будинок, великий двоповерховий котедж, і все це вони переписали на Дімку, Сашиного молодшого брата! Саша — це чоловік моєї подруги, за якого вона вийшла заміж вісім років тому. Зараз у них двоє дітей, старшій доні виповнилося сім і вона пішла в перший клас, а молодшій чотири роки. Живуть вони не бідно, але не на широку ногу — обидва багато працюють, щоб можна було продати свою двушку і купити більшу квартиру. Сім’я у Саші завжди жила заможно, але синів батьки не балували, хлопці всього добивалися самі, не жили на готовому. Дмитро молодший за Сашка…

Життя чоловіка призначене для перемоги над собою, а не для щастя, чи насолоди – як життя жінки. Бо дівчинка народжується ідеальною, а хлопчик – заготовкою. Чоловік – це випадково виживший хлопчик. І часто мами не розуміють цього і тримають свого синочка дома, жаліють його і не дозволяють йому помилятись. Не дозволяють йому перебувати в дискомфорті, не дозволяють переїхати на орендовану квартиру, на довго кудись поїхати і т.д. Читайте також Добра та повчальна історія Хлопчик в 18 років живе з мамою, в 25, в 30 і в 100. І в результаті – наш хлопчик ситий, спокійний і абсолютно не готовий до життя. Він ніколи нічого не втрачав, боїться ризикувати, боїться помилятись.…

Літній чоловік побачив, як на вулиці маленький хлопчик годує худого бездомного пса шматком хліба. Дідусь запитав у дитини, чому він вирішив поділитися їжею з собаками. Читайте також Виявилося, у мого чоловіка був другий паспорт, який він показував Насті, як доказ того, що не одружений і ніколи не був. «Тому що у них немає нічого. Ні дому, ні сім’ї. І якщо я не погодую їх, вони не виживуть », – сказав малюк. «Але ж бродячих собак так багато, вони всюди. Цей шматок хліба нічого не змінить », – заперечив чоловік. «Зате для цієї маленької собачки він може змінити все», – відповів хлопчик.

Три роки тому я вийшла заміж. Сімейне життя було ледь не казковим аж донедавна — чоловіка я дуже кохала і відчувала, що він мене теж. Завжди багато працював, щоб ми ні в чому собі не відмовляли, приділяв багато уваги і завжди помічав дрібниці — жодна стрижка чи новий колір нігтів не лишалися без компліментів і його захвату! Я ніколи не могла б і подумати, що коханий вже давно зраджує мені. А викрила зраду випадково. Якось ми з подругою запланували піти в театр на вихідних, але вона затрималася на роботі і на виставу ми не встигли. Випивши по каві у найближчому від місця зустрічі кафе, ми вирішили поїхати на виставку робіт…

Якщо щось не здійснюється, напевно, так воно й має бути. Доведеться прийняти відмову та влаштовувати своє життя без того, чого ми не отримали. Не вимагати, не випрошувати, не гніватися. Ну, не отримали й не отримали. У нас і без цього багато чого є. І ми за це вдячні! Згори поглянуть та привітають таку гарну поведінку. Дадуть ще краще за те, чого просили ми. Звернуть увагу на скромних й вихованих дівчинку чи хлопчика, що не катаються з вереском підлогою і не вимагають подарунків. Можливо, Монсеррат Кабальє про це й не думала. Їй здавалося, вона ніколи не вийде заміж. Вона для цього вже стара — тридцять років. Ну, немає кохання в житті,…