Коли моя наречена завагітніла, то ми були ще зовсім молодими, нам тільки по 18 років було. Довелося одружитися, жили ми в моїй однушці, скромно, але дружно. Тільки з народженням дитини все посилилося. Вийшло так, що дружина почала мене пиляти, що я мало грошей заробляю. А я працював простим механіком, інститути не закінчував, та й не навіщо мені це було. Дружина сама сиділа вдома з донькою, а я за всю сім’ю один працював. Через те, що дружина на мене постійно тиснула, я вечорами став трохи випивати. Їй це остаточно все набридло, вона зібрала речі, взяла дитину і пішла до своєї матері. Мало того ще хотіла половину моєї квартири собі забрати, але…

Яна могла чого завгодно чекати від сина, але таке навіть не снилося їй! Її син почав зустрічатися з двома дівчатами одночасно і коли вони про це дізналися, то навіть  залишилися з ним. Олег переконав їх, що вони тепер мають жити втрьох, адже любить він їх обох однаково. Дві дівчини на тому етапі були вагітними, а ще й із бідних сімей, тому, мабуть, вирішили, що краще втрьох, ніж на самоті. Після цього її сім’я стала головною темою для обговорення у всьому місті. Вона мала тільки одного сина та двох невісток! І сміх, і гріх. У вірі заборонено мати більше однієї дружини. Було таке враження, що у сина скоро гарем буде. Мати…

Коли я прийшла до мами, вона якраз удома прибирала. Мені 35 років, але я завжди приходжу до мами за порадою, коли мені важко. Мама у мене – дуже розумна жінка, з татом прожили 40 років. – Мамо, ти одна? – Запитала я з порога. Мама запропонувала мені увійти, вона одразу помітила, що зі мною щось не так. Я справді була дуже засмучена, навіть була вже готова розлучатися зі своїм чоловіком. Все тому, що у моєї подруги мав бути день народження, я запропонувала подарувати їй дві тисячі гривень. Але коли Іван почув пpo суму, одразу сказав, що це занадто багато, і щоб я вибирала щось скромніше. Я образилася, подумала, що мій…

По довгій, кам’янистій, виснажливій дорозі йшла людина з собакою. Йшла вона собі йшла, втомилася, собака теж утомився. Раптом перед ними – оазис! Прекрасні ворота, за огорожею – музика, квіти, дзюркіт струмка, словом, відпочинок. – Що це таке? – запитав мандрівник у вартового. – Це рай, ти вже вмер, і тепер можеш ввійти і відпочити по-справжньому. – А є там вода? – Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни… – А поїсти дадуть? Читайте також:ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ І РОЗЛУКУ. – Усе, що захочеш. – Але зі мною – собака. – Шкодую, але з собаками не можна. Його доведеться залишити тут. Мандрівник засмутився, бо дуже був спраглий до води, та оскільки був не…

Без любові життя просто б не існувало. Тому що завдяки їй у світі існує Добро, Розуміння, Радість й інші найпрекрасніші почуття. Розлука каже Любові: «Закладемось, я їх розлучу?!» Любов відповідає: «Зачекай, дай я зроблю до них всього один підхід, а потім ти можеш підходити до них стільки, скільки захочеш — і тоді ми побачимо, чи зможеш ти їх розлучити». Розлука погодилася. Любов підійшла до молодої пари, доторкнулась до них, подивилася в їхні очі і побачила, яка між ними виникла іскра… Любов відійшла і каже: «Тепер твоя черга». Розлука відповіла: «Ні, зараз я нічого не можу зробити — зараз їх серця наповнені любов’ю. Я прийду до них пізніше. Минув час. Розлука…

Одного разу один багатий чоловік, немов насміхаючись, дав біднякові кошик наповнений сміттям. Бідняк, нічого не промовивши, посміхнувся йому і пішов з тим кошиком. Витрусив з нього сміття, вичистив, а потім наповнив красивими квітами. Повернувся він до багача і повернув йому кошик. Читайте також: ЖИТТЄВА ПРИТЧА Багач здивувався і запитав: “Навіщо ти мені даєш цю корзину, наповнену красивими квітами, якщо я дав тобі сміття?” А бідняк відповів: “Кожен дає іншому те, що чим наповнений і що має в своєму серці”. Нехай наше серце завжди буде наповнене добротою, а в душі панує спокій, любов і тверда віра в Боже милосердя і в нашу святу Перемогу.

Я рано вийшла заміж. Віра в Бога у мене була, але робота, повсякденна суєта відсунули віру на другий план. Я жила, не звертаючись до Бога з молитвою, не дотримуючись постів. Простіше сказати: я охолола до віри. Мені навіть в голову не приходило, що Господь почує мою молитву, якщо я звернуся до Нього. Жила я з чоловіком і дітьми. У січні раптово захворіла моя наймолодша дитина, хлопчик п’яти років. Запросили лікаря. Він оглянув дитину і сказав, що у нього дифтерія в гострій формі, призначив лікування. Чекали полегшення, але його не було. Дитина страшно ослабла. Він уже нікого не впізнавав. Ліки приймати не міг. З грудей його виривався страшний хрип, який чути…

Вийшла заміж я в 20 років. Отримала чоловіка і сина (у мого нареченого був уже син 3 років). Їхня сім’я прийняла мене самотню, голодну, нещасну — і полюбили. Сина хотіла усиновити відразу, оскільки мати у нього в документі не записана, але чоловік не захотів. Каже, все з часом. Я перечити не стала, хоча була здивована. Його історія, якщо не говорити про подробиці, стара як світ. Молодий, наївний, полюбив, дізнався що стане татом, улюблена народила, і горе-матуся розчинилася в тумані. Сина відразу вважала своїм. Інакше і бути неповинно! Син мого коханого чоловіка — мій син! Інакше бути не може, хто б що не говорив! І хай не генетичний, але рідний і…