Коли мати при надіії, клітини з тіла дитини потрапляють в її кров, а потім повертаються в тіло дитини. Це явище називається мікрохімеризмом матері і плода. Протягом сорока одного тижня клітини рухаються вперед і назад в тілі матері, а коли дитина появляється , багато з них залишаються постійними відбитками в тканинах, кістках, мозку і шкірі матері, часто протягом десятиліть. Подібний відбиток на тілі матері залишить кожна дитина. Навіть якщо вагітність не завершилась або якщо стався викидень, ці клітини потраплять у вашу кров. Дослідження показали, що коли у матері пошкоджене серце, клітини плода мобілізуються на місці пошкодження, де вони перетворюються на відповідні типи клітин, що спеціалізуються на «ремонті» серця. Поки організм дитини…

Бідним бути погано. Але до бідності звикаєш і чогось чекаєш. Що все само собою зміниться, якось налагодиться і з’являться кошти. Ось так одна жінка на початку дев’яностих потроху звикла до бідності. Вона жила з старенькою мамою і сином, хлопчиком восьми років. І працювала в НДІ, де майже перестали платити зарплату. Тоді це була звичайне справа: я прекрасно пам’ятаю. І вона потроху звикла готувати кашу на воді. Іноді додавати трохи китайської тушонки. Картоплю можна було купити. Локшину. А чай можна на кілька раз заварювати. До всього можна звикнути, врешті-решт, вижити можна. Тим більше, мама пристосувалася збирати пляшки – тоді багато їх збирали.   А потім хлопчик Іллюша приніс зі школи сосиску,…

Коли все добре, може стати нудно. Жив чоловік із люблячою дружиною, все добре було. Навіть дуже. А потім стало нудно. Все набридло, щоденний побут, одні й ті самі слова та обійми… Або на роботі все добре йшло. Гроші платили, ставилися по-доброму. А потім стало нудно. Все одне і те ж, немає яскравих фарб, все набридло. Друг старий став нудним. Заздалегідь все знаєш, що він скаже. Нудним стало життя… Читайте також Забобони: чому не можна брати чуже дзеркало Хороше – воно може стати нудним. Тому що воно хороше. Нудне здоров’я, нудні гроші, нудна дружба, нудна турбота, любов нудна. Це так буває, коли все дуже добре. Коли щастя. Нудне таке щастя. Одноманітне. І…

Нас, жінок, збиває з пантелику загальнофілософський закон: «Стався до людей так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе». Любляча жінка зі своєю кипучою енергією чи не на руках готова носити чоловіка і в усьому йому догоджати. І їй здається, якщо вона в нього «вкладеться» більше, ніж інші, переплюне його колишніх та маму, то він триматиметься за неї до кінця своїх днів. Але минає час і чоловік із тугою в очах прямує до дверей із валізою. Не оцінив її заслуг. І в парі він їй все ще потрібен, навіть такий холодний і байдужий, відсторонений і незацікавлений. А вона йому – ні. Жінка приходить до висновку, що трапилася їй людина…

Господи, Ти знаєш краще за мене самого, що я постарію. Вбережи мене від згубної звички вважати, що я мушу щось сказати на кожну тему й за кожної нагоди. Відбери в мене прагнення виправляти кожному його стежки. Зроби мене серйозним, але не понурим, активним, але не нав’язливим. Визволи мій розум від безкінечного копання в подробицях і дай мені крила, щоби я вліт переходив до суті. Замкни мої вуста в тому, що стосується моїх недомагань і страждань, мірою того як їх прибуває, а прагнення їх перелічувати з плином літ стає солодшим. Читайте також Його батьки робили все можливе, щоб урятувати сина. Ось тільки час біг, як пісок крізь пальці. Не прошу про благодать…