У палаці одного дуже багатого хана була дзеркальна кімната. Всі стіни, підлога і стеля в ній були з дзеркал. Одного разу в цей зал потрапила собака і застигла, як укопана. З усіх боків її оточували собаки. Вона оскалилась. Дзеркала багаторазово відбили її оскал, і собаки навколо теж показали ікла. Собака в жаху загавкала, і відлуння знову багаторазово відобразило її гавкіт … Читайте також:Урок на життя. Всю ніч собака кидалася по залу, гавкала і кидалася на уявних дзеркальних ворогів. Вранці її знайшли мертвою. А все могло скластися інакше, якби була трохи більш дружелюбною і простягнула лапу і помахала привітно хвостом, замість свогозлобного оскалу. Що ти випромінюєш то і отримуєш

Вчителька почала свій урок, піднявши вгору 100-гривневу купюру. У класі було близько 30 дітей. Вона запитала, хто хоче отримати купюру. Усі, немов по команді, підняли руки. «Перш ніж один з вас отримає цю купюру, я дещо з нею зроблю», – продовжила жінка. Вона зім’яла її і запитала, чи хтось все ще хоче отримати її. І знову всі підняли руки. «Тоді, – відповіла вчителька, – я роблю наступне», – і, кинувши купюру на підлогу, злегка почовгала її туфлями по підлозі. Потім підняла – купюра була зім’ята і брудна. “Ну і кому з вас вона потрібна у такому вигляді”? Читайте також: Єдиний, кого потрібно перемагати кожен день – це ти сам. І…

Завданням двох лісорубів – канадського та норвезького для зручності – було порубати якомога більше дерев у лісовій місцевості. Їм дали час з восьмої ранку до четвертої ранку. О восьмій ранку роздався свисток і лісоруби зайняли позиції. Рубали дерево за деревом, поки канадці не почули, що норвежець зупинився. Розуміючи, що це його шанс, канадці подвоїли свої зусилля. О дев ‘ ятій годині канадець почув, що норвежець повернувся на роботу. Читайте також: Інна накривала стіл, коли у двері подзвонили. Вона відчинила, а там високий, симпатичний чоловік. Інна не давши йому промовити слово, потягла його до хати. І знову спрацювали майже синхронно, як раптом без десяти канадців почули, що норвежець знову зупинився. Знову…

Подзвонила сестра. – Завтра, до шостої, до тебе зайде наречений. Толик каже – чудовий хлопець. Звати Сергієм. І не дякуй, винна будеш, – затараторили та й скинула виклик. Інна спробувала зателефонувати назад, сказати, що їй наречений не потрібен, щоб перестала її сватати… Але сестра, напевно, вимкнула телефон, бо у відповідь тільки чула: “Абонент недоступний”… Наступного дня Інна вирішила, що піде ввечері до сусідки, тітки Марії, і нехай кандидат у чоловіки вирушає назад. Але потім, подумавши, вирішила, що Сергій ні в чому не винен, щоби так з ним вчинити. Тому надвечір відправила дітей до тітки Марії, а сама стала накривати на стіл… Читайте також: Мама приходила до нас додому і забирала…

Ну, ось не знаю, як так вийшло, але у моєї мами особлива любов до мого брата, ніби я якась не своя у своєму домі. Брат одружився за рахунок батьків, жити з дружиною в’їхав у будинок, подарований батьками, на роботу влаштувався за допомогою зв’язків тата… Я вийшла за самостійного хлопця, ми живемо в будинку, побудованому ним із батьком. У нас є не мале господарство: тримаємо курей, корів, кроликів, баранчиків, є земельна ділянка у 50 соток. Словом, шикуємо. Ми в магазині майже нічого не купуємо, тільки пару продуктів, а так у нас є все: Читайте також: Моя донька 4 місяці не розмовляла зі мною. Але коли мої руки опустилися, вона розповіла мені…

Ми 10 років жили із чоловіком без дітей. Мій чоловік не міг мати дітей. Звичайно, це засмучувало, але я намагалася не порушувати цієї теми, бо знала, як важко чоловікові чути, що наша сім’я неповноцінна через нього. Проживши так 10 років, я всерйоз задумалася про усиновлення дитини. Чоловік був не проти, він одразу ж погодився. Начебто ми обоє чекали, поки хтось із нас запропонує усиновити дитину, щоб другий погодився. У нас була 3-кімнатна квартира, надана тільки нам обом, а так хотілося почути крик дитини у ній. У ній було до остраху порожньо без дитини. І 10 років ми жили у такій порожнечі. Я співчуваю тим, хто мене розуміє, але це жахливо…