Кохання через випробування

Їхнє кохання – це роман  в повідомленнях і в коротких розмовах по телефону… Замість того, щоб ніжно триматися за руки, вони тримають на контролі телефони і бояться пропустити такий жаданий дзвінок чи вісточку між його бойовими завданнями та її роботою. І якщо здалося, що щось не так чи не сподобалась інтонація голосу  відправляється повідомлення  «Як ти? Все  добре?». Коли ж випадає кілька хвилин на відеорозмову, не можуть надивитися одне на одного, запам’ятовуючи кожну посмішку і сяйво очей, що випромінює: «Я з тобою! Я тебе міцно кохаю».

…Вони зустрілися за рік до війни. Той Новий Рік зустрічали в його сім’ї – сім’ї військових разом з батьками і друзями. Таке святкування запропонували батьки і діти погодились, не мовби відчували, що незабаром прийдуть важкі часи, налетять російські круки і розтерзають їхнє мирне життя. Він запросив своїх друзів, сестра – своїх.

Читайте також: “Минуле, теперішнє чи майбутнє- що важливіше?”

Новорічна ніч і стала датою їхнього першого побачення, Це було кохання з першого погляду.
Вона закінчувала школу, він навчався на третьому курсі військового інституту. Зустрічі були не частими, але сповненими сподівань та мрій. Вони з задоволенням мріяли про майбутнє разом,  святкували свої не величкі дати.
Якось дівчина зробила коханому подарунок- подарувала йому цілий пакет печива у формі сердечок, яке сама спекла. Пригощалася  вся казарма, нахвалюючи кулінарні здібності його обраниці. А він презентував їй квіти і книгу про психологію стосунків, яку вона давно мріяла прочитати. До речі, книги вони люблять обоє. Як і обоє відчувають  одне одного. Їх приваблюють не статки, не інтимні стосунки, а внутрішнє наповнення, чого ні в кому іншому не має.

Закохана пара навіть не уявляла собі, що через певний час у їхнє життя прийде війна.
Коли почалося російське повномасштабне вторгнення, вони не думали, що війна зможе їх розлучити. Він мав ще рік вчитися на магістратурі. Вона теж навчалася у виші. Однак курсантам довелося достроково завершили навчання, їм присвоїли військові звання і відправили до війська. Мама забрала її та двох менших синів з собою до Великобританії, куди вирішила евакуюватися.

На другий місяць війни, вони заручилися, освідчившись у коханні одне одному. Заручилися, щоб навіки поєднати свої долі після Перемоги України.
Сьогодні вони усвідомлюють, що війна робить свої корективи і до них треба пристосуватися. Вони вчаться берегти одне одного на відстані підтримуючи одне одного словом, посмішкою і коханням. Вони впевнені, що глибокі почуття і спільні цінності ніяким війнам не здолати.
– Треба розуміти, чому ти хочеш бути саме з цією людиною. Я розумію. І знаю, що це розуміє моя кохана, – каже він.
«Коханий, як би я хотіла бути зараз з тобою поруч і міцно обійняти тебе», «Вірю в Перемогу України і в нашу швидку зустріч!», «Кохаю тебе!» – такі короткі повідомлення летять люблячому воїну з Великобританії від його коханої.
У відповідь чує: «Люблю тебе». «Все буде добре!».

Джерело: