У шкільній їдальні працювала Надія.  А ми,  в учительській, відверто насміхались за те, що вона після роботи несла додому різну їжу в баночках. Дехто думав, що у Надії чоловік п’яниця. Напевно, він пропиває всі гроші, і тому немає що їсти. Інші вважали, що вона від жадібності задихається: збирає гроші. З висоти щойно отриманого диплома ВНЗ легко засуджувати… Ми вчителі, що читають розумні книги, які виховують молоде покоління – і тітка з їжею. Хіба можна порівнювати?! Якось в учительській наша компанія влаштувала посиденьки. Молода вчителька Ніна читала вірші. Читала дуже добре. Не слухати її було неможливо.  І почувалися на вершині поетичного блаженства. А як інакше? Молоді, освічені, добре одягнені люди, які…

Була молода танцювала на дискотеці, гуляла, мріяла поїхати до Парижа, і раптом – вона. Класична тітка із зайвою вагою, зниженим кругозіром, обмеженим покупкою тушонки «по акції» та наймом репетиторів для дитини. З короткою стрижкою, у трусах у горошок, з тістечком у перерві на роботі, у дивному одязі не яскравого кольору, що більше нагадує парашут. Звідки вони взагалі беруться – ці тітки? А я скажу вам, звідки. Тітками стають жінки, які живуть не для себе. Жінки, які змушені щодня та щогодини чинити всупереч своїм бажанням. Що змушує їх це робити? Певно, борг. Хіба акціями у «АТБ» цікавляться від хорошого життя? Ні. Ними цікавляться жінки, які намагаються на місяць розтягнути заробіток чоловіка,…

Ще в першому класі моїй дитині дали виготовити проєкт в парі з однією дівчинкою. Дочка  не захотіла працювати з тією однокласницею.Казала що дівчинка неохайна й від неї не приємно пахне. Як виявилося, дитина росла у бідній сім’ї: мама виховувала їх сама. Ледь животіла й жила на одну зарплату з трьома дітьми. Мене зворушила ця історія, я й собі пригадала своє важке дитинство. Наші батьки гарували на трьох роботах, щоб забезпечити нам добре життя. Тож ми вирішили допомогти: зібрали продукти, одяг, інші речі й повезли за вказаною адресою. Те, що я побачила там, мене ошелешило: малесенька квартира нагадувала смітник. Гора немитого посуду в раковині, незастелене ліжко й брудна постіль, розкидані дитячі…

Нещодавно я спитала маму: “Мамо, а що, справді можна закохатися у чоловіка який не дбає, гуляє. та не хоче йти на роботу?” Моя мама — скарбниця самоіронії, озвалася: “Закохатися можна навіть в дитячий горщик. Але в такому випадку будь з собою чесною і визнай: Так, я закохалася в горщик, і чекаю від нього саме того, що вміють робити горщики. І в такому випадку речі стануть на свої місця. І не кайся, якщо, пригрівши горщик, ти людям будеш хвалитися, що тобі випали яйця Фаберже, отой скарб неоціненний… Читайте також   Щасливі жінки ні з ким не конкурують. А ще гірше, якщо ти будеш сама вірити, що ще трішечки, вже ось-ось, і ці…

Ірина виростила одна двох дітей.  Дівчинку і хлопчика. Спочатку в рідному селі вони в школу ходили, потім в райцентрі вчилися, закінчували школу. Потім мати зібрала їх в місто, спочатку дочка, потім і сина. І посилала гроші, продукти; вона працювала на фермі, а ще був сад і город. І корова своя. Це все було важко дуже. Нікому допомогти; але Іра впоралася. Діти залишилися в місті і створили свої сім’ї. Все у них складалося чудово. Читайте також У дитинстві я вкрав гру у однокласника, і той почав плакати, коли виявив пропажу. Кожні вихідні вона їздила в місто на ринок, продавати сметану і овочі. І залишалася у дітей в гостях; то у сина,…

Одного разу на зустрічі однокласників до вчителя підійшов молодий чоловік і запитав: – Ви не пам’ятаєте мене? – Ні – відповів учитель. – Як же?! У дитинстві я вкрав іграшкау  у однокласника, і той почав плакати, коли виявив пропажу. Тоді ви сказали, що будете обшукувати нас поки гра не знайдеться. Я від сорому і страху не знав, що робити. Я уявляв, як перетворюся на ізгоя і посміховисько для всієї школи. Але ви веліли встати обличчям до стіни і закрити очі. Читайте також Так швидко проходить; цей час, поки ми так потрібні дітям. Ви почали перевіряти кишені і коли черга дійшла до мене, ви витягли годинник … але продовжили, поки не…

Такі швидкі роки, поки дитина потребує нас. Поки можна на ручки взяти, а потім за ручку. Або акуратно вивільняє – вона вже дуже велика, доросла. І вона йде своєю дорогою в свою долю, ця доросла колишня дитина. Залишається розгубленність: як, вже? Як це так вийшло? Де мій маленький хлопчик, маленька дівчинка, які так хотіли на ручки, боялися засинати, якщо мене немає поруч, кликали постійно: мамо! Тепер не кличуть; прекрасно обходяться без нас. І засинають з кимось іншим, з іншою колишньою дитиною… Діти ніколи не залишаються дітьми. І ось це коротке дитинство зайнято вихованням, навчанням, чим завгодно, тільки не обіймами і поцілунками. Читайте також Історія про оманливу дружбу Не спільними іграми…

Це було давно; проста така історія. Одна дівчинка на перерві бігала за пиріжками в булочну. А з нею завжди бігав хлопчик; він їй подобався дуже. Вони ще маленькі були, в п’ятому класі. Дівчинці мама давала гроші на два пиріжка. Всі жили бідно тоді, поганенько. І за шкільні обіди не всі могли платити Дівчинка купувала два пиріжка, один віддавала хлопчикові. Порівну. І вони бігли назад в школу, сміялися, розмовляли і пиріжки їли. А потім гроші мама стала давати на один пиріжок. Дівчинці було якось незручно і соромно. Такий був у неї характер. І вони бігли в булочну, дівчинка купувала пиріжок і віддавала хлопчикові. А потім вони бігли назад в школу, розмовляючи…

На розпродажі хороший крем продавали, з гарним складом, відомої фірми. В два рази дешевше. Я баночку розглядала, а похмура дама мені похмуро сказала: «Не раджу!». Я запитала: «Це поганий крем? Ви користувалися, так? ». Дама похмуро відповіла, що крем дуже хороший. У цьому-то й річ! Помажусь я хорошим кремом місяць. Або два, якщо економити. А потім шкіра буде в’янути і сохнути, коли цей чудовий крем скінчиться. Звикне шкіра до хорошого. До хорошого швидко звикаєш. А крем-то вже не купиш, закінчився розпродаж! Або треба викласти багато грошиків. Тому ніщо гарне купувати не треба. Треба купити дешевий крем. Взагалі треба все дешеве купувати. Щоб не страждати потім від нестачі хорошого. Читайте також…