«Тільки не кажіть мамі…» — прошепотів хлопчик, ховаючи під сорочкою щура, але все закінчилося грандіозним сімейним скандалом

Із школи другокласник Данилко летів додому, мов на крилах. Йому подарували щура. Дівчинка! Тобто не щур був дівчинкою — у таких тонкощах Вовка ще не розбирався, а подарувала його однокласниця, давня любов ще з дитсадка.

Щур був неймовірно гарний! Сірий, пухнастий, з білими лапками та очима-намистинками.

Усі Данилка думки займала одна проблема: мама й бабуся на дух не переносили щурів, мишей та іншу «волохату нечисть».

У квартирі смачно пахло борщем. Бабуся поралася біля плити й бурчала на дядька Романа маминого чоловіка.

— Данилко! — зраділа вона. — Саме до обіду. Мий руки й сідай.

У ванній шумів душ, а мамин голос щось наспівував.

Поки Данилко мив руки, йому спала на думку ідея звернутися по допомогу до дядька . Бабуся зятя недолюблювала й за очі називала пройдисвітом і пияком.

Самому ж Данилкові  дядько  подобався, бо коли не пив і не сварився з мамою, робив йому паперові кораблики, а одного разу навіть повів до зоопарку в Києві. Щоправда, тварин дивився тільки Данилко, а дядько Роман сидів у кафе з приятелем і пив пиво.

Заховавши сонного щура під сорочку, Данилко сів за стіл. Бабуся поставила перед ним тарілку гарячого борщу й відвернулася до плити.

Данилко швидко нахилився так, що його голова опинилася під столом, дістав звірка й пошепки покликав:

— Дядь Роман…

Вітя зазирнув під стіл і носом до носа зіткнувся з вусатою щурячою мордочкою!

Він різко відсахнувся й гучно вдарився головою об кухонну шафку. Дверцята шафки, які він уже місяць обіцяв полагодити, повернулися на одній завісі й добряче в’їхали бабусі по потилиці.

Вовка завмер від жаху: з рота бабусі вилетіла вставна щелепа й, ляскаючи зубами, плюхнулася просто в його тарілку, здійнявши капустяне цунамі.

Вовка заверещав і кинувся геть із кухні. При цьому він сильно штовхнув стіл. Вогняні струмені борщу хлинули на живіт дядька Романа.

Дикий рев луною прокотився квартирою, змішавшись із стогоном приголомшеної бабусі.

Він вискочив з-за столу й ударився ногою об старий автомобільний акумулятор, який уже два тижні збирався відвезти в гараж.

Однією рукою вчепившись у палаючий живіт, а другою схопившись за забиту ногу, дядько , лаючись на всю квартиру, поскакав до ванної й, вибивши плечем двері, ввалився всередину.

Данилка мама від несподіванки заверещала, випустила шампунь, послизнулася на ньому й, зірвавши карниз із пластиковою шторкою, гепнулася просто на дядька Романа.

Потім у дворі довго блимали проблисковими маячками білі швидкі, а сходами туди-сюди бігали медики в синій формі.

Пізно ввечері бабуся й заплаканий Данилко повернулися додому від інтерна який був на стажуванні.

Мама залишилася доглядати дядька Романа, якого всі там жаліли, вважаючи жертвою якогось  нападу.

Бабуся ввімкнула світло в передпокої, голосно охнула й, задкуючи, мало не розчавила пискнувшого онука.

На полиці для взуття незворушно вмивався величезний сірий щур.

— Ой, Господи… Їх уже двоє! — прошепотіла бабуся й повільно почала осідати на підлогу.