«Ми ж подруги, тобі що, шкода води?» — сусідка користувалася квартирою катерини, поки та не дізналася, для чого насправді їй були потрібні ключі

Жінка зайшла до своєї квартири. У передпокої стояв запах чужого чоловічого парфуму, змішаний із ароматом дорогої піни для ванни. Із санвузла долинав шум води та чиясь наспівана мелодія.

Катерина мовчки зняла туфлі й пройшла коридором. Відчинивши двері до ванної, вона затихла.

У її власній ванні, наповненій густою піною, розслаблено лежала сусідка Наталя з квартири навпроти. На пральній машині стояла майже порожня пляшка колекційного вина, яку Катерина берегла для особливого випадку.

— Ой, а ти сьогодні раніше повернулася, — ліниво усміхнулася Наталя. — Подай, будь ласка, синій рушник. Той махровий. Він краще вбирає воду.

Катерина кілька секунд просто дивилася на неї, намагаючись усвідомити побачене.

Місяць тому Наталя зі сльозами просила запасний комплект ключів. Казала, що в будинку стара електропроводка, а Катерина часто затримується на роботі. Мовляв, якщо станеться коротке замикання або аварія, хтось має швидко потрапити до квартири.

— Вийди. Просто зараз, — тихо сказала Катерина.

Наталя одразу перестала усміхатися.

— Та не починай. У нас сьогодні на кілька годин воду відключали, а мені треба було голову помити. Ми ж сусідки. Тобі що, шкода?

Вона спокійно вилізла з ванни, зняла з гачка шовковий халат Катерини й накинула його на плечі.

Саме тоді терпіння Катерини закінчилося.

Вона мовчки витягла зі столика свої ключі, відчинила вхідні двері й жестом показала на вихід.

За хвилину Наталя вже стояла на сходовому майданчику, загорнута в рушник, і голосно обурювалася «невдячністю людей».

Залишившись сама, Катерина уважно оглянула квартиру.

Ліжко в спальні було застелене не так, як вона залишала. Подушки лежали криво, а покривало було зім’яте.

Щось тут явно було не так.

Наступного дня вона викликала майстра для заміни замків.

Оглянувши механізм, літній слюсар похитав головою.

— Хтось неодноразово робив дублікати ключів. Бачите ці свіжі сліди на серцевині?

У Катерини все всередині похололо.

Того вечора вона відкрила ноутбук і почала переглядати сайти оренди житла.

На третій сторінці одного з популярних сервісів її погляд раптом зупинився.

На фотографії був її диван.

Той самий оливковий диван із вітальні.

Катерина відкрила оголошення.

«Апартаменти преміум-класу для зустрічей. Погодинна оренда. Повна конфіденційність».

Вона гортала фото і не могла повірити власним очам.

Її спальня.

Її кухня.

Її ванна кімната.

Навіть її косметика стояла на поличках.

Власницею оголошення була якась Наталія.

Ціна — 800 гривень за годину.

У відгуках клієнти дякували господині за чистоту, комфорт і дорогі засоби для догляду.

Тепер усе стало на свої місця.

Наталя не просто користувалася квартирою.

Вона таємно здавала її стороннім людям.

Наступного дня Катерина придбала нову SIM-картку та написала за номером із оголошення.

Вона забронювала квартиру на кілька годин.

Відповідь прийшла майже миттєво.

Наталя підтвердила бронювання та пояснила, де можна отримати ключі.

У зазначений час Катерина сиділа в автомобілі неподалік будинку й спостерігала.

Невдовзі до супермаркету біля під’їзду підійшла пара.

Наталя взяла гроші, передала людям дублікат ключів і показала, як непомітно зайти до будинку.

Через двадцять хвилин Катерина піднялася на свій поверх.

Вона натиснула кнопку дзвінка й не відпускала її.

За дверима почулася метушня.

Нарешті двері відчинилися.

На порозі стояв незнайомий чоловік, який поспіхом застібав сорочку.

— Ви хто така? — роздратовано запитав він.

— Власниця цієї квартири, — спокійно відповіла Катерина. — А поліція вже їде сюди.

За хвилину і чоловік, і його супутниця поспіхом залишили квартиру.

Катерина підібрала дублікат ключів і попрямувала до квартири Наталі.

Двері відчинив її чоловік Олег, який того дня повернувся з відрядження.

— Що сталося? — сонно запитав він.

Катерина мовчки простягнула йому телефон із відкритим оголошенням.

За кілька хвилин на кухні сиділа бліда Наталя.

Олег переглядав фотографії та листування.

З кожною хвилиною його обличчя ставало все похмурішим.

— То ось як ти закривала свої борги… — глухо промовив він.

Поліція зафіксувала факт незаконного проникнення до житла.

Наталя плакала й благала забрати заяву, але Катерина була непохитною.

Лише через кілька тижнів, коли було компенсовано всі збитки, оплачено професійне прибирання квартири та заміну замків, Катерина погодилася на примирення.

А на нових броньованих дверях незабаром з’явився сучасний електронний замок із біометричним доступом.

Після цієї історії вона більше нікому не давала запасних ключів.

Навіть найближчим сусідам.