— Запиши це на рахунок іменинниці, я ще не відбила свій подарунок! — нахабно заявила подруга при всіх гостях, але вже за хвилину сама мало не провалилася крізь землю від сорому

Фраза, кинута за святковим столом у ресторані на Подолі, перекреслила дванадцять років дружби.

Офіціант затих із блокнотом у руках, розгублено переводячи погляд із пакета з трьома коробками дорогих десертів на ошелешену іменинницю.

Олена три місяці відкладала гроші, щоб гідно відсвяткувати своє тридцятип’ятиріччя. Хотілося зібрати лише найближчих людей, без зайвого пафосу — просто провести вечір у гарній компанії.

Серед запрошених була й Інна — подруга, з якою вони товаришували ще з університету.

Ще за тиждень до свята Інна повідомила:

— Я прийду не сама, а з кавалером.

Олена трохи здивувалася, але погодилася. Довелося збільшити бронювання на одну людину, хоча кожне місце в ресторані коштувало недешево.

Проблеми почалися відразу.

Замість загадкового успішного юриста Інна привела свого дев’ятнадцятирічного племінника.

— У кавалера термінове відрядження, — пояснила вона. — А хлопцю треба десь відсвяткувати закінчення сесії.

Племінник навіть не привітав іменинницю.

Ледь сівши за стіл, він замовив велике м’ясне плато, кілька закусок і дорогий віскі.

Сама ж Інна простягнула Олені маленький подарунковий пакет.

Усередині лежав дешевий крем для рук і одна капсула для кавомашини.

І це при тому, що Інна чудово знала: вдома в Олени немає кавомашини, вона варить каву в звичайній турці.

Олена чемно подякувала і вирішила не псувати собі настрій.

Даремно.

Упродовж усього вечора Інна голосно коментувала ціни в меню, сперечалася з офіціантами, критикувала музику й безцеремонно розпитувала гостей про зарплати та оренду житла.

Колеги Олени почувалися дедалі незручніше.

Коли в ресторані зазвучав джаз, Інна навіть покликала адміністратора.

— Поставте щось нормальне! — заявила вона. — У вас тут не вечірка, а похорон.

Після ввічливої відмови вона переключилася на особисте життя подруги.

— От чесно, Олено, у твоєму віці вже треба було вдруге заміж вийти. Самій жити — так собі перспектива.

За столом запала незручна тиша.

Олена лише міцніше стиснула виделку.

Ближче до завершення вечора більшість гостей уже почали викликати таксі.

І саме тоді Інна покликала офіціанта.

— Загорніть мені три ваших фірмових десерти із собою. І ще пляшку того лікеру.

— Перепрошую? — здивувався офіціант.

— На виніс. Запишіть до загального рахунку.

За кілька хвилин він приніс упаковане замовлення.

Інна задоволено відкинулася на спинку стільця та голосно промовила:

— Запишіть усе на рахунок іменинниці. Я сьогодні мало з’їла, треба ж якось окупити свій подарунок.

За столом настала така тиша, що було чути музику із сусідньої зали.

Олена мовчки взяла рахунок.

Через додаткове замовлення сума збільшилася майже на третину.

Саме в цей момент вона зрозуміла: терпіти більше не буде.

Вона спокійно підняла очі на офіціанта.

— Будь ласка, розділіть рахунок.

— Що? — кліпнула Інна.

— За десерти, лікер і замовлення вашого супутника платите ви. Усе інше оплачую я.

Посмішка миттєво зникла з Інниного обличчя.

— Ти серйозно?!

— Абсолютно.

— Через кілька тістечок ти влаштовуєш такий сором?!

— Через нахабність.

Інна різко підвелася.

— Я прийшла тебе привітати! Купила подарунок! А ти поводишся як скупа егоїстка!

У цей момент адміністратор уже наближався до столу.

З’ясувалося, що грошей на картці в Інни практично немає.

Вона була впевнена, що подруга мовчки оплатить усі її забаганки.

Племінник тим часом непомітно зник із ресторану.

Інна залишилася сам на сам із проблемою.

Адміністратор спокійно пояснив, що неоплачене замовлення доведеться оплачувати або ж доведеться викликати поліцію для оформлення інциденту.

Почервонівши від сорому, Інна набрала номер матері й почала просити переказати гроші.

Олена ж спокійно розрахувалася за своє святкування, попрощалася з гостями й вийшла на вечірній Поділ.

Через два дні від Інни прийшло довге повідомлення.

Жодного вибачення.

Лише образи, звинувачення в жадібності та розповіді про те, що справжні друзі не рахують грошей.

Олена навіть не стала відповідати.

Вона просто заблокувала номер.

І вперше за багато років відчула дивне полегшення.

Іноді день народження приносить не лише подарунки.

Іноді він допомагає побачити, хто насправді є другом, а хто просто роками користувався чужою добротою.