**«Ти що, зовсім здуріла?! Це вже наша земля, а не твоя!» — закричав брат, але за кілька хвилин зблід, коли сестра увірвалася на його заручини з адвокатом і зруйнувала сімейну аферу, через яку рідня намагалася відібрати в неї дачу та навіть украла її особистий акаунт**

— Слухай, сестричко, я там пароль у стримінгу поміняв, свою картку прив’язав і перевів акаунт на сімейний тариф для Аліни та її мами. Якщо хочеш і далі свої серіальчики дивитися — скидай мені половину вартості щомісяця. Я тепер тут головний адміністратор.

Слова двоюрідного брата у слухавці звучали так буденно, ніби він не вкрав чужу річну підписку, а просто нагадав про прогноз погоди. Катерина сиділа на кухні своєї квартири в Києві, дивлячись на екран телевізора, де застосунок стримінгового сервісу наполегливо вимагав ввести нові дані.

Ще місяць тому Влад благав дати йому доступ «буквально на вихідні, подивитися один детектив із дівчиною». Катерина, яка два роки тому сама оплатила преміум-пакет на два роки вперед, без жодних підозр надіслала логін і пароль. Тепер вона опинилася заблокованою у власному акаунті.

— Влад, ти взагалі при здоровому глузді? — Катерина так стиснула телефон, що пальці побіліли. — Це мій особистий профіль, я за нього віддала чималі гроші. Яка ще Аліна? Яка мама? Негайно поверни все назад.

— Ой, тільки не починай оце драму розводити, — ліниво відмахнувся брат. — Тобі шкода для рідної крові? Ми тепер одна сім’я. Коротше, умови ти почула. Чекаю перекази тридцятого числа кожного місяця. Не буде грошей — видалю твій профіль до біса, там і так місця мало.

Влад кинув слухавку. Катерина залишилася сидіти в тиші, відчуваючи, як усередині закипає глуха, задушлива лють. Але найгірше чекало попереду: це дрібне злодійство було лише верхівкою айсберга, за якою ховалася справжня родинна змова.

Того ж вечора Катерина спробувала відновити доступ через службу підтримки. Вона надіслала звернення, прикріпила чеки про оплату зі своєї банківської картки. Оператор відповів швидко, але новина приголомшила: основну електронну адресу та номер телефону в акаунті вже змінили.

І тоді Катерина згадала, що тиждень тому Влад заїжджав до неї в гості й просив старий ноутбук, який лежав у передпокої, нібито «терміново перекинути файл по роботі». Насправді він просто скористався тим, що на пристрої були збережені всі паролі й відкритою залишалася її пошта, куди надходили коди підтвердження.

Катерина вирішила звернутися до тітки — матері Влада. Лариса Петрівна завжди здавалася розсудливою жінкою, яка тримала сина в жорстких рамках. Катерина набрала її номер, сподіваючись, що та просто добряче насварить нахабного родича.

— Тітко Ларисо, добрий вечір. Тут Влад забрав мій преміум-акаунт у стримінгу, переписав його на себе і тепер вимагає з мене гроші. Будь ласка, поговоріть із ним.

У відповідь пролунав важкий, награний зітх.

— Катрусю, дитино, ну що ти через такі дрібниці влаштовуєш скандал? Влад зараз особисте життя влаштовує. Аліна — чудова дівчина з порядної родини, а її мама — поважна людина, працює в податковій в Ірпені. Їм треба увагу приділяти. А ти сама живеш, дітей не маєш, на своєму фрилансі добре заробляєш. Невже тобі так важко поступитися братові? Він чоловік, йому треба авторитет перед майбутньою тещею тримати.

Катерина остовпіла. Рідна тітка відкритим текстом виправдовувала крадіжку.

— Тобто те, що він фактично вкрав мої гроші, — це нормально? — тихо перепитала Катерина, не вірячи власним вухам.

— Яке ще злодійство, Господи! — голос тітки миттєво втратив свою удавану лагідність і став колючим. — У родині треба ділитися. Ти взагалі зобов’язана допомагати братові. Забула, як твій батько позичав у мого чоловіка гроші на твоє навчання? Десять років минуло, а ви й досі той борг честі не повернули. Коротше, не ганьбися. Скинь хлопцеві ці копійки та живи спокійно.

Лариса Петрівна відключилася, залишивши Катерину в повному заціпенінні. Тепер стало зрозуміло: Влад діяв із повного благословення матері. Але Катерина ще не здогадувалася, що ця «поважна працівниця податкової з Ірпеня» вже поклала око на дещо значно цінніше, ніж підписка на фільми.

За тиждень Катерина поїхала до передмістя Києва, де знаходилася невелика дачна ділянка, яка дісталася їй у спадок від покійного батька. Вона планувала перевезти туди старі речі та підготувати будинок до літа. Але, під’їжджаючи до воріт, Катерина так різко натиснула на гальма, що колеса пронизливо заскрипіли.

Біля хвіртки стояв незнайомий дорогий позашляховик. На подвір’ї повним ходом демонтували стару альтанку, яку колись власноруч збудував її батько. Двоє робітників ламали дерев’яні балки, а на ґанку, розвалившись у кріслі, сиділа огрядна жінка в золотих прикрасах і неспішно пила каву. Поруч крутився Влад, запобігливо подаючи їй плед.

Катерина вискочила з машини, грюкнувши дверцятами так, що птахи на паркані злякано злетіли вгору.

— Що тут відбувається?! — закричала вона, підбігаючи до будинку. — Влад, ти взагалі страх втратив? Що це за погром на моїй дачі?

Влад здригнувся, але швидко взяв себе в руки й гордо випнув груди. Жінка в кріслі навіть не підвелася, лише гидливо подивилася на Катерину поверх дорогих окулярів.

— Катю, заспокойся, — поблажливо промовив Влад. — Знайомся, це Тамара Едуардівна, мама Аліни. Ми вирішили, що ця ділянка просто пропадає. Ви тут роками нічого не садите, будинок занепадає. Тамара Едуардівна погодилася вкластися в заміський комплекс для нашої родини. Тут буде ландшафтний дизайн, зона барбекю, басейн…

— Яка ще, до біса, Тамара Едуардівна?! — Катерина мало не задихнулася від обурення. — Робітники, негайно припинили роботу! Швидко зібрали інструменти й за ворота! Це приватна власність!

Робітники зупинилися й розгублено переглянулися. Тамара Едуардівна повільно поставила чашку на стіл і нарешті підвелася. Її голос звучав жорстко й самовпевнено:

— Дівчино, обережніше з тоном. Мені Владик сказав, що ця ділянка належить його родині. Лариса Петрівна має тут свою частку, і ми вже займаємося оформленням документів. Тому не треба тут істерики влаштовувати. Ми люди серйозні, замучишся по судах бігати.

Влад переможно посміхнувся, із задоволенням спостерігаючи за розгубленою сестрою. А Катерина раптом відчула, як холод пробіг по спині. Вона знала, що після смерті дідуся земля мала перейти батькові, але в ті роки документи оформлялися поспіхом і з безліччю помилок. Невже тітка Лариса справді мала якісь юридичні права на цю землю, про які всі мовчали?

Катерина поїхала, пообіцявши викликати поліцію, але руки в неї тремтіли від безсилля та люті. Влад і його майбутня теща діяли настільки нахабно, ніби були абсолютно впевнені у своїй безкарності.

Того ж вечора Катерина звернулася до адвоката — давнього друга свого покійного батька, Олега Дмитровича. Досвідчений юрист підняв архівні документи, переглянув старі витяги та вже через три дні сам зателефонував Катерині.

— Приїжджай до мене в офіс, — коротко сказав він незвично серйозним голосом. — І бажано не сама. Те, що я знайшов, тобі точно не сподобається… А твоїй тітці та її синочку — тим більше.

— Катрусю, тут справа серйозна, — Олег Дмитрович задумливо потер підборіддя. — Ділянка справді належала твоєму дідусеві. І перед смертю він оформив дарчу виключно на твого батька. Твоя тітка Лариса взагалі не має жодного стосунку до цієї землі. Але вони вирішили піти напролом.

— Що вони накоїли? — напружилася Катерина.

— Твій брат Влад подав до місцевої ради підроблене старе свідоцтво про право на спадщину, де нібито були вказані обидві дитини — твій батько і Лариса. І найгірше те, що через зв’язки Тамари Едуардівни вони намагалися вплинути на реєстраційні процедури. Вони реально хотіли запустити поділ майна за фальшивими документами, скориставшись тим, що старі архіви ще не повністю оцифровані. Якби ми прямо зараз не заблокували всі реєстраційні дії, ділянка могла б піти з рук.

У Катерини потемніло в очах. Родичі зважилися на відверту підробку документів заради того, щоб вислужитися перед майбутньою тещею Влада.

— Що ми будемо робити? — тихо запитала вона.

— Влаштуємо їм цілком законний фінал, — жорстко посміхнувся адвокат. — Підробка документів і шахрайство — це кримінальні статті. До того ж я неофіційно поспілкувався з колегами. Твоя Тамара Едуардівна вже давно привернула увагу правоохоронців через свої справи. Ця історія з чужою дачею може стати останньою краплею. Ми подаємо офіційні заяви.

Розв’язка настала через три тижні.

Влад та його наречена Аліна святкували заручини в одному із заміських ресторанів під Києвом. Зібралася майже вся рідня, звичайно ж, була присутня й тітка Лариса. Катерину ніхто не запрошував, але вона приїхала сама — разом з Олегом Дмитровичем.

Вони зайшли до банкетної зали в самий розпал святкування. Тамара Едуардівна саме виголошувала тост, хизуючись, який розкішний заміський будинок вони скоро збудують «на своїй новій сімейній ділянці».

— Вибачте, що перериваю ваші грандіозні плани, — голосно промовила Катерина, проходячи між столами.

Влад підскочив, налившись багрянцем від люті.

— Ти що тут забула? Забирайся звідси, поки я охорону не покликав!

— Не потрібно нікого кликати, — спокійно промовив чоловік у цивільному, який стояв позаду Катерини, показавши службове посвідчення. — У нас є кілька запитань щодо поданих документів і обставин їхнього оформлення.

У залі запала така тиша, що було чути, як офіціант ненароком упустив виделку.

Обличчя Тамари Едуардівни миттєво втратило свою зверхність і стало попелясто-сірим. Аліна злякано вчепилася в материн рукав. Тітка Лариса повільно сповзла на стілець, шукаючи в сумочці ліки.

— Катю, що ти наробила?! Це ж твоя сім’я! — закричала вона. — Ти рідного брата губиш через шмат землі й якийсь дурний пароль?!

— Ні, тітко Ларисо, — Катерина подивилася на неї з крижаним спокоєм. — Це ви вирішили, що можете забирати чуже, принижувати мене і сміятися мені в обличчя. А Влад… Влад же так хотів бути головним адміністратором? Ну що ж, тепер нехай пояснює, як він керував чужим майном.

Судові процеси та перевірки тривали майже рік. Зв’язки Тамари Едуардівни вже не могли врятувати ситуацію. Завдяки наполегливості Олега Дмитровича справа отримала широкий розголос, а під час перевірок спливли й інші неприємні факти з минулого чиновниці.

Влада залишила Аліна, щойно зрозуміла, що омріяного будинку й заможного життя не буде. Тітка Лариса надовго зникла з поля зору родичів, а більшість сім’ї вперше дізналася, наскільки далеко вона готова була зайти заради сина.

Катерина ж відстояла батьківську ділянку. Стару альтанку довелося відбудовувати заново, але тепер це було її особливе місце — законно оформлене, захищене і сповнене спогадів про батька.

А акаунт у стримінговому сервісі вона просто створила новий.

І цього разу пароль від нього не знав ніхто.

Навіть найближчі.