Які поради, щодо жінок, дав мені батько, коли я подорослішав
Коли, я подорослішав, мій батько дав мені поради, як вибрати хорошу дружину. Він сказав такі слова:
Сину мій, зараз я буду з тобою дуже відкритим та прямим, адже я дуже хочу, щоб ти був щасливий і знайшов собі справді хорошу дружину.
– Ніколи не переймайся розміром жіночих сідниць чи грудей. Завжди дивись, яке в неї серце та думки. Бо розумієш, сину, прийде час, коли тобі буде не до грудей або сідниць. Ти маєш поважати та любити її.
– Остерігайся жінок, які тільки те й роблять, що говорять про матеріальне та про свою зовнішність( волосся, макіяж, одяг та сумочки). Адже, шлюб – це не тільки ці речі. Бо без нової сумочки хороший шлюб все одно вистоїть, але от без кохання – ніколи. Шукай дружину, яка завжди підтримуватиме твої мрії та віритиме в тебе.
– Не пов′язуй своє життя з жінкою, яка завжди страждає і якій завжди погано. Мабуть, одна з найгірших жінок, з якою можна будувати шлюб, це та, яка скаржиться на все. Якщо ти щось купиш, вона скаже, що ти не те купив, якщо ти щось зробиш, вона скаже, що ти повинен був зробити інакше. Від таких жінок тікай одразу.
– Остерігайся фальшивих жінок, тих, які люблять прикидатися і говорити неправду.
Так, сину, звісно, жодна жінка не є ідеальною. У кожного є свої певні таракани, але якщо ти зустрінеш жінку, яка вірить у тебе та твою мрію, яка поважає тебе та яка любить те, чим займається сама, тоді не відпускай її.
Але ти завжди маєш пам’ятати, що ти повинен бути хорошим чоловіком. Бо навіть, якщо ти знайдеш хорошу жінку, але сам буде поганою людиною, то у вас не вийде щасливого шлюбу.
Я дуже сподіваюся, що тобі ці поради стануть в нагоді . А коли знайдеш її, то я чекатиму вас у себе для благословення. Джерело
Вам також може сподобатись
«— Та їжте той сухий хліб і не дзвоніть мені більше! Я не для того горбачуся, щоб слухати ваші ниття!» — закричала я в телефон і скинула виклик…Я ж поїхала не просто так. Я їхала “на краще життя”. Обіцяла собі й усім, що піднімуся, зароблю, витягну нас із бідності. Спочатку було важко — чужа країна, чужі люди, виснажлива робота. А потім… стало легко. Гроші почали приходити швидше. З’явилися знайомства, вечори, легкість, якої я ніколи не знала вдома. Я купувала собі речі, про які раніше тільки мріяла, сміялася до ранку і ловила себе на думці: “А може, я нарешті живу?” Діти залишилися десь там — у старому будинку, у спогадах, у рідкісних дзвінках. Я висилала гроші… іноді. Не так багато, як могла. Завжди знаходила причину витратити на себе: “я ж теж людина”, “мені теж треба жити”. Я навчилася не думати про них. Це було найзручніше.
28.04.2026
— «Ти ще пошкодуєш, що вигнала мого сина з дому!» — крикнула свекруха з порога. А Соломія лише мовчки подивилася на валізу, яку давно треба було винести з її життя…— Соломіє, ти знову за ноутбуком? — Денис стояв у дверях кухні, розпатланий після денного сну, у старій футболці та домашніх штанях, що давно втратили будь-який вигляд. — Тобі взагалі не набридло? Субота ж.
05.04.2026