Я — жінка, а не твоя прислуга чи кухарка! Я маю право на відпочинок з подругами ! А тобі тільки й потрібно, щоб тобі прали і смачно готували!

— Якось у вас, у жінок, дуже швидко дружба розвивається , — з іронією сказав чоловік .

— Любий, я ж розбираюсь у людях, я одразу наскрізь їх бачу, — впевнено відповіла Ірина. — Нова співробітниця дуже гарна і добра людина . Не хвилюйся за мене, – і побігла на зустріч з новою колегою.

Повернулася додому Ірина досить пізно. Чоловік вже спав, але зранку поцікавився у дружини, як пройшла зустріч, на що вона відповіла:

— Коханий, мені здається, я знайшла найкращу подругу!

— Ти ж казала, що жіночої дружби не існує, — пригадав її ж слова чоловік.

— Виходить, я помилялася, — відповіла Ірина.

З цього часу , Ірина все частіше приходила додому пізно. А більшу частину свого часу дівчина проводила з новою колегою: кіно, вистави, кафешки, поїздки в цікаві місця й навіть клуби .

Хоча раніше жінка надавала перевагу тишині і спокою. Вона любила читати книги, малювати пейзажі та випікати неймовірні торти, які просто обожнював чоловік. Навіть до заміжжя дівчина не любила вечірок та клубів.

А зараз , Ірину ніби підмінили. Вона стала дуже енергійною, веселою та життєрадісною, але  зовсім збайдужілою до сімейного тепла та затишку. Чоловік спочатку нічого не казав дружині, адже думав, що їй швидко набридне і все буде, як раніше.

Але якось дружина прийшла напідпитку о третій ночі, і Тарас вже не міг стримати свого невдоволення. На що Ірина відповіла :

— Я — жінка, а не твоя прислуга чи кухарка! Я маю право на відпочинок з подругами ! А тобі тільки й потрібно, щоб тобі прали і смачно готували!

Тарас хотів пояснити дружині, що йому не вистачає її і що він скучив. А дружини нова подруга геть зіпсувала її.

Але Ірина стояла на своєму і заявила, що подруга має прийти до них в гості. Звичайно, чоловік був не задоволений, але й заборонити він цього не міг.

І ось, рівно о двадцять першій годині почувся дзвінок у двері.

Ірина крикнула, щоб Тарас відчинив двері, поки вона одягнеться .

Коли чоловік відчинив двері, він побліднів , а ноги просто заніміли . Він точно не очікував побачити там Олю. А Оля — це дівчина, яку він колись так кохав і яка завдала йому страшенного болю. Вони зустрічалися разом 6 років, після чого запланували весілля.

Але перед весіллям Ольга зрадила його з двоюрідним братом. Тарас довго та важко відходив від даних стосунків.

Читайте також:А ви знали, що розтирати парфуми на шкірі не можна?

Але, пройшов час і Тарас зустрів Іринку й покохав її всім серцем. Ніхто, крім неї, йому не був потрібен.

А Олю, він надіявся,  що більше ніколи не побачить . Але вона тут, і стоїть прямо перед ним, зовсім не змінившись.

— Ну привіт, коханий, — впевнено та спокійно промовила Ольга. Так, ніби ні зради, ні розлуки не було. — Я дуже довго тебе шукала, Тарас. Всі ці вісім років я сумувала і страждала без тебе. Я старалась забути наше кохання , полюбити когось іншого ,так палко і щиро, але я не змогла. Ти й уявити не можеш,  скільки зусиль я витратила, щоб опинитися зараз тут. Я постійно з болем слухала історії про твоє життя з цією Ірою. Завжди уявляла себе на її місці. Дозволь мені бути поряд .

Тарас вислухав Олю. Він розумів, що позаду нього стоїть його Іринка і плаче. Чоловік  повернувся до дружини, схопив її обличчя долонями й каже:

— Я ніколи не дозволю жодній сльозинці впасти з твоїх очей, кохана моя.

А потім промовив до їхньої гості:

— А тебе, Оля, я попрошу піти з нашого дому і нашої сім′ї. Ти навіть мізинчика моєї Іринки не варта. І ніколи не будеш на її місці. Я кохаю свою дружину . Щасливо тобі, Оля!Джерело