«Ти віддала мої гроші братові без мого дозволу?» — «Так, бо весілля важливіше за твій день народження!»

Дзвінок застав її в черзі біля каси супермаркету. Вона саме вибирала пляшку вина до свого тридцятиріччя, коли телефон завібрував. У слухавці почувся голос матері — сухий, діловий, без жодного натяку на співчуття.

— Я домовилася з рестораном, щоб бронювання переоформили на твого молодшого брата, — відрізала мати, перекриваючи гамір торговельної зали. — У нього весілля на носі, вони кохають одне одного, їм це потрібніше. А свої тридцять років ти й удома відсвяткуєш — на кухні, з бутербродами. Ти вже доросла, маєш розуміти, що в сім’ї є важливіші речі.

Телефон мало не випав із її рук. Вона застигла посеред магазину, дивлячись, як люди мовчки обходять її стороною.

Три місяці вона відкладала гроші з кожної зарплати бухгалтерки, щоб оплатити святкування. Усі її заощадження перетворилися на подарунок братові, який навіть не спромігся їй зателефонувати.

Повернувшись додому, вона застала матір у своїй квартирі. Та спокійно розкладала серветки на столі й щось записувала в блокнот, ніби вже планувала розсадку гостей на святі, яке мало бути її ювілеєм.

Навіть не озирнулася.

— Чого стоїш? Я зайнята. Треба ще список гостей на весілля переглянути. Наречена з заможної родини, не можна осоромитися. А ти краще продумай, що приготуєш удома на свій деньювілей, щоб потім не бігати, — сказала мати.

— Ти забрала мої гроші… і моє бронювання.

Голос лунав глухо.

— Ти розумієш, що завдаток ресторан не повертає, якщо скасувати банкет менш ніж за два тижні? Ти просто віддала мої гроші братові, навіть не запитавши мене.

— Це сімейні гроші, — байдуже відповіла мати. — Не будь егоїсткою. У твого брата вирішується доля. А що в тебе? Тридцять років — це не свято. Це привід подумати, чому ти досі сама.

Наступного дня вона поїхала до ресторану.

Адміністратор лише зітхнув.

— Ваша мама приходила із нотаріальною довіреністю, яку ви оформили на неї ще кілька років тому для вирішення майнових питань. Формально вона мала право змінити договір.

Потім він трохи помовчав.

— Є ще одна деталь… Учора приходив ваш брат. Просив замінити меню на дешевше, а різницю після перерахунку виплатити готівкою.

Вона мовчки подякувала й поїхала на зустріч із братом.

У кав’ярні він неквапливо їв круасан і навіть не дивився їй у вічі.

— Ну, мама вирішила, що так буде краще, — байдуже сказав він. — Тобі ж усе одно не потрібно стільки гостей. Ми з нареченою подумали, що якщо трохи зекономимо на банкеті, то замовимо хорошого відеографа. Не роби трагедію на рівному місці.

Вона мовчки відкрила телефон.

Одне повідомлення.

«Запитайте у свого нареченого, за чиї гроші оплачують ваше весілля. І чому він намагається заробити на грошах власної сестри.»

Відповідь не забарилася.

За годину наречена сама приїхала до ресторану. Вона дізналася про зміну меню й попросила показати документи. З’ясувалося, що її майбутній чоловік приховав, звідки взялися кошти на банкет, і ще й намагався залишити собі частину передоплати.

Для доньки місцевого підприємця це стало останньою краплею.

Вона скасувала весілля.

А ресторан анулював бронювання, бо остаточний платіж так і не був внесений.

Увечері телефон буквально розривався від дзвінків матері.

— Ти все зіпсувала! Вони посварилися! Брат закрився в кімнаті й ні з ким не говорить! Ти зараз же маєш подзвонити його нареченій і сказати, що це була помилка!

Вона перебила матір одним запитанням.

— А де була твоя совість, коли ти вирішила, що мій день народження — це просто гаманець для чужого весілля?

На тому кінці запала тиша.

У голосі матері не було каяття.

Лише злість.

— Весілля не буде, мамо. Я через адвоката домоглася скасування договору, який був оформлений на моє ім’я. А новий договір так і не набув чинності, бо ви не внесли решту коштів.

Вона зробила коротку паузу.

— Тепер святкуватимете вдома. На кухні. Як ти й радила мені.

Вона поклала слухавку.

На свій день ювілей  вона купила квиток на потяг до Львова. Хотілося лише одного — кілька днів тиші, без докорів, без дзвінків і без чужих рішень за її життя.

Через тиждень прийшло повідомлення від матері:

«Приїдь додому. Треба поговорити про документи на квартиру».

Вона прочитала його.

І не відповіла.