Що в мені, те й зовні

Жив собі чоловік. Він славився своїм спокоєм, доброзичливістю та мудрістю. Усі його поважали, часто приходили за порадою. Одного разу до нього прийшов сусід, який йому заздрив у всьому. Він був величний і гордий.
— У мене в житті все є! — сказав сусід шановному чоловікові. — Я живу в достатку. Але тебе в місті поважають більше за мене. Як, на твою думку, на кого я схожий?

Читайте також: Ознаки, що людина може розпускати про вас чутки та плітки.

Мудрий чоловік усміхнувся і каже:
— Ти схожий на Бога.
Заздрісний сусід досить усміхнувся. Але йому хотілося зробити якусь гидоту приятелю, тому він вигукнув:
— Зате ти нагадуєш купу гною! Мені незрозуміло, чому все місто до тебе тягається!
Нічого не відповів на це мудрий чоловік, лише трохи посміхнувся. Це ще більше розлютило сусіда.

Але він продовжував:
— Чому ти не ображаєшся на мої слова, адже ти назвав мене Богом, а я тебе гноєм.
— А на що тут ображатися? — відповів мудрий чоловік. — Хто пізнав у собі Бога, той бачить його й у інших людях. А той, хто сповнений гною, бачить навколо лише гній.