День лиш настав, а вже шоста вечора. Тиждень щойно почався у понеділок, а вже п’ятниця.

Прекрасний текст, який написав сенегальський актор і філософ Букар Діуф (1966 р.н.):

“День лиш настав, а вже шоста вечора. Тиждень щойно почався у понеділок, а вже п’ятниця.

… і місяць пройшов

…. і рік майже закінчився

…. і пройшло 40, 50 або 60 років нашого життя

…. і ми усвідомлюємо, що втратили своїх батьків і друзів.

І ми розуміємо, що вже пізно повертатися. Так … Давайте спробуємо максимально використати решту часу. Не потрібно соромитися шукати заняття, які нам подобаються. Давайте додамо кольору до нашого сірого. Давайте сміятися тим дрібницям життя, які є бальзамом для наших сердець.

Читайте також Якщо чоловік дійсно хоче бути з вами, його ніщо не зупинить.

І врешті-решт, давайте продовжувати насолоджуватися цим часом, який залишився нам. Давайте спробуємо виключити це вічне «потім» …

Я зроблю це пізніше …

Я скажу потім …

Я подумаю про це пізніше …

Ми залишаємо все на потім, як ніби «потім» було наше.

Тому, що ми не розуміємо, що:

потім – кава холодна …

потім – пріоритети змінюються …

потім – рік закінчується …

потім – здоров’я погіршується …

потім – діти дорослішають …

потім – батьки старіють …

потім – обіцянки забуваються …

потім – життя закінчується …

І потім часто буває занадто пізно …

Не залишайте нічого на потім тому, що, чекаючи «потім», ми можемо втратити кращі моменти, ми можемо втратити друга, ми можемо втратити нашу справжню любов і людини, яку ми любили.

І тоді це вже не можна повернути назад, не дивлячись на наш жаль…

Кращий досвід.

Кращі друзі.

Найкраща сім’я.

Сьогодні відповідний день… Цей момент «зараз» …

Ми вже не в тому віці, коли можемо дозволити собі відкласти те, що потрібно зробити негайно. Тому, давайте подивимося, якщо у вас знайдеться час прочитати це повідомлення, то поділіться ним. Чи, може, ви відкладете його теж на «потім»?

І ви вже не поділитеся цим більше ніколи…”