Я вже кілька років живу одразу з трьома чоловіками. І, повірте, іноді мені здається, що легше керувати невеликим підприємством, ніж догодити кожному з них!

Я вже кілька років живу одразу з трьома чоловіками. І, повірте, іноді мені здається, що легше керувати невеликим підприємством, ніж догодити кожному з них!

Часом дивлюся на подруг, які скаржаться, що ніяк не можуть зустріти нормального чоловіка, і думаю: а мені, виходить, пощастило аж утричі! Щоправда, є один нюанс — усі троє постійно хочуть моєї уваги, а домашні справи чомусь ніхто не скасовував.

Найстарший у моїй компанії — мій чоловік Олександр. Ми разом уже багато років. Він спокійний, розважливий, надійний і завжди намагається вирішити будь-яку проблему. Якщо в домі щось ламається, він береться за інструменти, якщо я засмучена — обіймає й питає, що сталося. З ним я почуваюся захищеною. Щоправда, іноді його спокій мене навіть дратує, особливо коли я вже втретє прошу винести сміття, а він відповідає: «Зараз, тільки закінчу одну справу».

Другий чоловік — Назар. Він зовсім інший. Енергійний, непосидючий, із власними інтересами та захопленнями. З ним я ніби повертаюся в молодість: можна сміятися до сліз, сперечатися через дрібниці й вигадувати щось цікаве навіть посеред звичайного вечора. Але є в нього одна серйозна вада — комп’ютер! Варто йому сісти за гру, і весь світ перестає існувати. Я можу тричі покликати вечеряти, а у відповідь почую лише: «Ще п’ять хвилин!»

А наймолодший — маленький Тимофій. Він з’явився в нашому житті зовсім недавно, і поки що ми тільки вчимося розуміти одне одного. Його вимоги найскладніше передбачити. То йому потрібно їсти, то гуляти, то терміново на руки. А коли я нарешті думаю, що можна трохи відпочити, він починає вимагати уваги саме тоді, коли я заплющую очі.

І найцікавіше, що всі троє знають одне про одного. Ніхто нікого не ревнує, ніхто не вимагає пояснень, а я навіть не уявляю, як би впоралася без кожного з них.

Звичайно, іноді я втомлююся. Адже потрібно пам’ятати, кому приготувати улюблену вечерю, з ким пограти, кого вислухати, а кого просто міцно обійняти. Бувають дні, коли мрію хоча б годину побути в тиші й щоб ніхто не кликав мене з іншої кімнати.

Подруги іноді запитують, як я взагалі даю раду трьом чоловікам одночасно. Одна навіть пожартувала, що на моєму місці давно б утекла на безлюдний острів.

А я лише посміхаюся. Бо кожен із них займає особливе місце в моєму серці.

Олександр — мій чоловік, Назар — наш старший син, якому вже дев’ять років, а Тимофію лише три місяці.

Ось так і живемо! Троє моїх найулюбленіших чоловіків, три абсолютно різні характери й одна жінка, яка щовечора мріє не про романтичну вечерю, а про те, щоб усі нарешті заснули одночасно!

А ви вже встигли подумати про щось інше?