Коли ти бачиш, що якась людина буквально кладе перед тобою поклони, висловлює захоплення та надмірну прихильність — її остерігайся !
Часто, довіряючи людям ми можемо обпікатися і розчаровуватися. Розуміти , що помилились, що даремно довірились. Але, як нам дізнатися, кому можна довіряти, а кому ні? Як навчитися розбиратися в людях?
Якось, учень запитав у старого монаха: «Як я можу навчитися розбиратися в людях, як мені зрозуміти кому я можу довіряти, а кому ні, хто мені друг, а хто ворог ?»
– Для початку я скажу, кого ти маєш побоюватися, — відповів монах.
— Найбільше побоюйся тих людей, які найдобріші на вигляд! Коли ти бачиш, що якась людина буквально кладе перед тобою поклони, висловлює захоплення та надмірну прихильність — її остерігайся !
— Як так може бути ? — здивовано запитав учень. — Поясніть мені це !
— Бо ця людина найпершою тебе і зрадить, – зітхнув монах .
— Але ж чому? Кому ж тоді я можу довіряти? – запитав схвильовано учень .
— А довіряти варто тим людям, які завжди говорять тобі правду , якою б вона не була . Хто щирий та простий з собою, хто не хоче здатися кращим. Ось ці люди завжди підтримають тебе та прийдуть на допомогу!
А вкінці старий монах додав: «Істинне смирення завжди непомітне, тому його важко знайти, але, коли знайдеш його — воно тебе ніколи не зрадить». Джерело
Вам також може сподобатись
Я пам’ятаю той день уривками. Сонце було теплим, а трава — такою зеленою, що аж боліли очі. Бабуся тримала мене за руку і щось розповідала. А я слухала наполовину, бо дивилася на метелика. Мені було чотири. Світ здавався великим і добрим. Я не знала, що в ньому можна загубитися назавжди. Я не знала, що один крок може змінити все. Метелик був яскравий, жовтий із чорними крапками. Він літав так близько, ніби кликав мене за собою. Я вирвала руку з бабусиної долоні. І побігла. Я сміялася. Я не чула, як вона кликала мене. Я не бачила, як її постать зникає позаду. Коли я зупинилася, метелик зник. І разом з ним зникло все знайоме. Я обернулася. Бабусі не було.
Як знайти свою половинку. Притча
