Справжне щастя
Я працюю лікарем в поліклініці.До мене прийшов чоловік, досить похолого віку.
Він дуже поспішав і нервувався. Я його прийняв. Та перший почав розмову:
Читайте також : Типи чоловіків, з якими не варто будувати стосунки
– Ви так поспішаєте. Напевно, у вас призначений прийом ще до одного фахівця?
– Не зовсім так.
О 9 годині мені потрібно погодувати хвору дружину. Вона з араз у лікарні.
З лікарської цікавості, я запитав, що з його дружиною. Чоловік відповів, що у неї, на превеликий жаль, виявлена хвороба Альцгеймера. Я встиг зробити необхідні процедури, поки ми розмовляли, на що, природно, знадобився час.
Мені здалося, що до 9 години мій пацієнт може не встигнути в лікарню до дружини. Я поцікавився, чи буде та хвилюватися, якщо він запізниться.
Чоловік сумно покивав головою:
– Ні, хвилюватися вона не буде. Моя дружина не впізнає мене останні п’ять років. І навіть не пам’ятає, ким я доводився їй по життю.
Я здивовано вигукнув:
– І, незважаючи на це, ви все одно щоранку до 9 поспішайте в лікарню до людини, яка вже не пригадує вас?
Тоді він ласкаво поплескав мене по плечу і, посміхнувшись, по-батьківськи відповів:
– Так, на жаль, вона не знає хто я. Зате я пам’ятаю, хто вона. З нею я був щасливий все своє життя.
Я підійшов до вікна і довго дивився у слід цьому літньому пацієнту, що поспішав лікарняною алейкою. І тільки коли постукали у двері, зрозумів, що плачу.
Мурашки пробігли по моєму тілу, і я сказав: “це та любов, про яку мрію і я…»
Мій ранковий пацієнт сказав, що був щасливий. Та й вона, та жінка, теж щаслива, маючи такого чоловіка.
Не пристрасть або романтика, а справжня любов, здатна зрозуміти, пробачити і прийняти – ось те, що неминуще.
Ми підемо. А вона залишиться, оселившись в чиємусь серці.