І тоді я усвідомила, що мій тато, як і мама, – особливі.

Моя сім’я цілком звичайна. Так мені здавалося років до 13. А потім я познайомилася з батьками друзів – чим далі, тим більшим було моє здивування. У половини не було когось з батьків, у інших били, пили, або байдуже ставилися до дітей. І тоді я усвідомила, що мій тато, як і мама, – особливі.

Мені 5. Сусідські хлопчаки спеціально закинули мою літаючу тарілку в кропиву – високу, вище мене. Поскаржилася татові, і він змусив засранів йти в кропиву, і діставати мою тарілку. Коли вони вийшли, плачучи, він їм спокійно сказав – “чоловік повинен відповідати за свої вчинки”. А щоб згладити всі дитячі образи, дав нам грошей на морозиво.

Чи правий він був? Для мене так. Тепер я точно знала, що тато завжди допоможе і захистить.

Мені 10. Ми з молодшим братом, і ще трьома дітьми, весело повземо по 2-х метровому заборі, з тонких – см 2-3 в товщину – дощок. Раптом я чую тихе – “Доча” і бачу внизу батька, який якось незвично хмуриться. “Діти, всім пора додому, на обід, – каже мій тато і обережно простягає руки. – А давайте я вас по черзі зніму, як ніби рятую?”. І по одному ми стрибали в татові витягнуті руки. Пізніше він зізнався, щоб був дуже наляканий, оскільки під парканом, прямо під нами лежало багато битого скла – молодняк розважався, розбиваючи пляшки об дошки.

Читайте також Він сподівається, що хоча б правоохоронці змусять жінку повернути гроші. І обручку!

Мені 13. Заходжу додому з синцем під всю щелепу, драних штанах і куртці. Тато хмуриться – “Билася?”. Я мну рукав і ховаю очі. “По справі билася?”. “За подружку, – бурчу, – вони її восьмеро одну…, а ми мстити пішли”. Тато мовчить. Потім вже співчутливо “Отримала?”. “Угу”. “Ну сама-то здачі добре дала?” – він усміхається. “Угу” – усміхаюся і я.

Тато ніколи не заохочував жорстокість, але вміння постояти за себе – вважав дуже важливим. І я вдячна йому, за те, що він не судив мене, за мої спроби.

Мені 15. Я вперше випила горілки, і мене понесло. Прийшла додому п’яненька, не можу пролізти між диваном і столом. “Мама тебе бачила?” чую з порога. Пьяненко хихикаю, і негативно качаю головою. “В душ і спати” – командує тато, і я слухаю. Вранці сміється і запитує, чи болить голова. Щось бурчить у відповідь, і мені під подушку кладуть 50 грн на “похмелитись”.

Тато знає, що більше я так не буду, тому що мені соромно. Додому під градусом я більше не приходила ніколи.

В мої 16 почнуться наші перші сварки. Важкий період, по душах не поговорити, тому що мій тато в принципі не базіка. А я була занадто максималистичною. Від цього важко.

Було багато образ, було багато і доброго.

Мого первістка він до сліз боявся брати на руки – великі натруджені руки, якими боявся пошкодити щось малюкові. Мого чоловіка сварив за те, що той не балує мене, як принцесу) не зі злом, а просто бухтів, тому що дуже мене любить і я це знаю.

Знаю, і тому намагаюся частіше говорити йому “спасибі, тату”,” я люблю тебе, тату”,”татку, прости”.

Добре, що він у мене є – мій самий звичайний, але самий особливий тато…