Дивно, що, прочитавши ці рядки, майже кожен з нас вважатиме їх актуальними для інших, але ніяк не для самого себе
Дивно, що година проведена за телевізором проходить так швидко, а година проведена за навчанням тягнеться так довго…
Дивно, що 100 гривнева купюра, яку ми залишаємо на пожертву здається нам такою великою, а на ринку вона здається нам мізерною.
Дивно, що в концертному залі всі люди прагнуть у перші ряди, а на зустрічі з якимось поетом — на останні.
Дивно, що ми так легко віримо в написане в газетах, і нам так важко повірити один одному.
Дивно, що ми годинами сидимо в соцмережах замість звичайної зустрічі.
Читайте також: Якщо дітей не любили їх батьки, не навчили любити, то вони самі повторять ті ж помилки по відношенню до своїх дітей.
Дивно, що нам так легко зізнатися в коханні тому, до кого не маємо почуттів, а до кого відчуваємо щось щире – боїмося і цураємося цього.
Дивно, що кожен з нас бажає увійти в Рай і не хоче обтяжувати себе стараннями для його набуття.
Дивно, що майже кожен з нас одночасно є і суддею, і адвокатом: коли йдеться про чужі гріхи, ти — суддя, коли про власні — адвокат.
