Дивовижна історія про вчителя, яку має прочитати кожен
Якось, одного осіннього дня , хлопець впізнав в перехожому свого вчителя з молодших класів. Він одразу підійшов до нього і запитав:
– Ви не пам’ятаєте мене мабуть? Колись я був вашим учнем.
– Так, я добре пам’ятаю тебе третьокласником. Чим ти займаєшся зараз?
– Я викладаю.
– Ого. Чому ти вирішив обрати таку професію?
– Ви допомогли мені в цьому.
– Я? Цікаво, як я надихнув тебе на нашу професію?
– Тому що завдяки вам, мені теж захотілося мати учнів.
– Як же я на це вплинув?
Дивовижна історія, яка навчає
– Ви дійсно не пам’ятаєте? Можна я нагадаю вам .
Одного разу мій однокласник прийшов у школу з красивими годинником на руці, який йому подарували батьки. Він зняв годинник і поклав його в ящик парти. А я просто завжди мріяв про нього, тому не втримався і вкрав його.
А потім, однокласник підійшов до вас в сльозах і розповів про крадіжку. Ви поглянули на весь клас суворим поглядом і сказали : “Той, хто забрав годинник, що належить цьому хлопчику, будь ласка, поверніть його”.
Мені з одного боку було соромно зізнатись, а з іншого , я дуже хотів цей годинник, тому я промовчав. Тоді ви зачинили на ключ двері і сказали нам всім вишикуватися уздовж стіни і закрити очі, для того, щоб ви перевірили кишені.
Ви оглядали всіх учнів , всі кишені і коли черга дійшла до мене, ви дістали годинник з моєї кишені, але продовжували рухатися до кінця ряду. Після чого ви сказали: “Діти, все гаразд. Ви можете відкрити очі і повернутися до своїх парт”.
Читайте також:Відповідальність за власне життя
Ви повернули годинник хлопчику, не сказавши ні слова .
Того дня ви не осоромили і не виставили мене як злодія чи брехуна. Ви врятували мою честь та гідність . Більше того, ви навіть не поговорили зі мною про цей випадок.
А коли я став дорослим, то зрозумів, що ви, як справжній учитель, просто не захотіли заплямувати гідність юного та ще не сформованого учня.
І саме тому я став педагогом і тепер викладаю.
Потім, під враженням цієї історії обидва чоловіки замовкли . А згодом, молодий педагог запитав:
– Хіба ви цього не пам’ятаєте?
Тоді старий учитель відповів:
– Вся справа в тому, що я теж із заплющеними очима перевіряв ваші кишені. Джерело
Вам також може сподобатись
— «Олено, ти тільки не кричи… але в твоєму домі вже давно хазяйнує не твоя любов, а чужа жінка», — велика життєва історія про зраду, яка знищила сім’ю, але повернула жінці саму себе
Я прийшла в цей дім із валізою і надією, що тепер у мене буде сім’я. Чоловік тримав мене за руку і усміхався, ніби обіцяв захист від усього світу. “Ти тут господиня,” — сказав він тоді. Я повірила, бо кохала. Його сестра стояла в коридорі, коли ми зайшли. Вона дивилась на мене довго і холодно. “Ну що ж, подивимось,” — сказала вона і ледь усміхнулась. І тоді я ще не зрозуміла, що це був початок. Спочатку все виглядало дрібницями. Зауваження про те, як я готую, як говорю, як вдягаюсь. “У нас так не прийнято,” — повторювала вона. Я намагалась змінитись. Чоловік казав: “Не звертай уваги, це просто характер.” Я кивала, хоча всередині щось стискалося. Я хотіла миру. Дуже хотіла. Вона почала приходити без попередження. Відкривала двері своїм ключем і заходила, ніби це її дім. Я стояла на кухні і не знала, що сказати.
