Гроші прийшли… а людей не стало. — Ти бачив цифру? — сказав Андрій і кинув телефон на стіл.

— Ти бачив цифру? — сказав Андрій і кинув телефон на стіл.

— Бачив… — відповів я спокійно, хоча всередині все кипіло.

— Це зовсім інший рівень, брат, — усміхнувся він. — Ми це зробили.

— Ми… — повторив я і глянув на Сергія.

Сергій мовчав. Як завжди, коли справа доходила до чогось серйозного.

— Ну що, тепер живемо? — Андрій налив віскі.
— Спочатку рахуємо, — відповів я.

Він засміявся.

— Ти як завжди…

— Бо хтось має бути “як завжди”, — сказав я і відкрив ноутбук.

— Давай по-чистому, — почав я. — Скільки зайшло — всі бачимо. Тепер розподіл.

— Та який розподіл, — відмахнувся Андрій. — Спочатку витрати закриємо.

— Які ще витрати? — підняв голову я.
— Ну як які… логістика, люди, питання вирішувалися…

Я глянув на Сергія.

— Ти в курсі цих “витрат”?
Він трохи зам’явся.

— Ну… частково.

— Частково? — я відчув, як починає дратувати. — Ми ж домовлялись — все прозоро.

Андрій поставив стакан на стіл трохи сильніше, ніж треба.

— Слухай, без мене цього б взагалі не було.
— Без мене теж, — відповів я спокійно.
— Ну не перебільшуй.

— Я знайшов постачальника, — сказав я чітко. — Я витягнув першу угоду. Я відповідаю за якість і ризики. Не забувай це.

Тиша.

— Та ніхто не забуває, — сказав Андрій вже холодніше. — Але я теж не просто так тут.

— Тоді давай без “я більше”, “ти більше”, — сказав я. — Є цифра. Є домовленість.

— Домовленість була на старті, — він подивився прямо мені в очі. — Зараз інший рівень.

Я повільно закрив ноутбук.

— І що ти пропонуєш?

Він зробив паузу.

— Переглянути частки.

Сергій різко підняв голову.

— В якому сенсі?

— В прямому, — сказав Андрій. — Хто більше тягне — той більше отримує.

Я навіть посміхнувся.

— І хто це вирішує?
— Я бачу картину, — відповів він.

— А ми сліпі? — тихо сказав я.

— Дивись, — Андрій нахилився вперед. — Я закриваю збут. Я вирішую питання. Я на зв’язках. Без мене це не рухалось би.

— Без сировини і якості теж нічого б не було, — відповів я.
— Було б інше.

— Але не це, — перебив я.

Сергій встав.

— Так, стоп… давайте без цього. Ми ж нормально йшли.

— Йшли, — сказав я. — Поки не з’явились “ліві витрати” і нові правила.

Андрій усміхнувся.

— Ти занадто все контролюєш.

— А ти занадто почав гратись у власника.

— Добре, — сказав я. — Конкретно. Скільки ти хочеш?

Він не задумуючись відповів:

— 50.

— Зараз у тебе 30, — сказав я.
— Значить, пора міняти.

— За рахунок кого? — спитав Сергій.

Андрій подивився на мене.

— За рахунок того, хто не тягне на новий рівень.

Тиша стала важкою.

— Ти зараз серйозно? — запитав я.

— Абсолютно. Я встав.

— Знаєш, що цікаво? — сказав я спокійно. — Коли не було грошей — ми були командою.

— Бо не було що ділити, — відповів він.

— Ні, — похитав я головою. — Бо були люди.

Сергій мовчав. Він вже все зрозумів.

— Добре, — сказав я. — Тоді давай чесно.

Я підійшов ближче.

— Ти хочеш більше? Ок. Але не через “я так вирішив”.

— А як? — з викликом сказав Андрій.

— Через цифри. Через прозорість. Через правила, — відповів я. — Інакше це не бізнес. Це базар.

Він нічого не відповів.

— І ще одне, — додав я. — Якщо сьогодні ти пробуєш забрати більше тихо… завтра ти забереш все.

— Не перегинай, — сказав він.

— Я вже бачив таких, — відповів я тихо. — Починається завжди однаково.

Сергій нарешті заговорив:

— Хлопці… ми зараз реально можемо все зламати.

— Воно вже ламається, — сказав я.

— Та не драматизуй, — відмахнувся Андрій.

— Це не драма, — відповів я. — Це момент, де видно, хто є хто.

Я взяв куртку.

— Ти куди? — спитав Сергій.

— Думати, — відповів я.
— І що далі?
— А далі або ми будуємо по-чесному… або кожен іде своїм шляхом.

Андрій посміхнувся.

— Побачимо, як ти сам справишся.

Я глянув на нього.

— Побачимо, як ти без тих, хто будував основу.

Я вийшов.

Холодний вечір. Повітря свіже.

І знаєш, що я відчув?

Не страх.Полегшення.

Бо інколи гроші показують правду швидше, ніж роки.

Хто поруч — поки важко.
І хто поруч — поки вигідно.

І головне, що я зрозумів того вечора:

Гроші — це не проблема.
Проблема — люди, які змінюються, коли вони з’являються.

Якщо ти зараз у справі з кимось…

Не дивись, як людина працює, коли мало.

Дивись, як вона поводиться, коли приходять великі гроші.

Там вся правда.